Переворот у європейській системі безпеки.
Днями взяв участь у важливій дискусії у змішаному on- і off-line режимі про майбутнє європейської безпеки, організованій одним із провідних європейських аналітичних центрів за правилом Чатем-хауса. Це правило передбачає, що все що висловлено під час дискусії можна цитувати, але при цьому не називати джерела. У такий спосіб досягається режим максимальної відвертості. Бо у таких заходах беруть участь відомі відставні політики та глибоко поінформоваані західні експерти, які мають доступ до дуже розмаїтих джерел інформації. Але це правило не забороняє робити узагальнення дискусій:
1️⃣ У Європі відбувається "коперніканський переворот в озброєнні" – коли застосування армії сприймається не як другорядний аргумент у політичних баталіях, а, навпаки, стає основою для серйозних політичних рішень. Відповідно, Європа тепер інтенсивно озброюється. З миролюбного ситого континенту Європа пришвидшено стає військовою потугою. Тому, наприклад, відповідь на питання "Чи застосує НАТО 5 статтю Статуту, якщо Росія увійде на територію країн Балтики?" звучить тепер так – "Дивлячись коли увійде. Якщо ще рік тому – сумнівно, що 5 стаття спрацювала б. А якщо увійде через рік, то НАТО дасть гідну відсіч".
2️⃣ Те, що це не порожні слова свідчить і характер військових навчань та тренінгів НАТО у ЄС. По-перше, більшість сценаріїв навчань будується навколо варіантів застосування 5 Статті у разі нападу ззовні (читай росії). Ці навчання відбуваються, фактично, щомісяця і у них беруть участь на порядки більше військовослужбовців, ніж роки три тому.
3️⃣ Важливим елементом стратегії НАТО стала концепція "удару на випередження" (preemptive strike) тоді як раніше основою військової стратегії був "удар у відповідь". Зараз НАТО готується до того, щоби удар на випередження став звичним сценарієм.
4️⃣ Так само змінюється характер зовнішніх військових операцій, до яких готуються у НАТО – замість акценту на "миротворчих місіях" (peacekeeping operations) тепер наголос робиться "примусі до миру" (peace enforcement), що передбачає значно ширший масштаб застосування військової сили. Причому згода РБ ООН та такі операції сприймається як опція, а не як обов'язкова умова.
5️⃣ Створення Європейської армії вважається утопією. Поки головна потуга – НАТО. Але у Європі вже про всяк випадок всерйоз проробляються сценарії – що треба робити, якщо США раптом відмежується від проблем європейської безпеки. Перспектива обрання Трампа всерйоз турбує політичний істеблішмент. Так от, відповіддю на це має бути пряма військова співпраця європейських країн, – достатня аби захистити себе навіть без допомоги США. Якщо так мислити далі, то перспектива створення Європейської армії може видатися і не такою вже і утопією.
6️⃣ Основою майбутньої європейської безпеки бачиться вісь Франція – Німеччина – Польща. Франція – завдяки ядерній зброї, Німеччина – виробничим потужностям, Польща – завдяки безпрецедентній програмі переозброєння, в результаті якої Польща стає першою сухопутною армією серед країн ЄС. Як іронічно зазначив польський учасник дискусії своєму німецькому колезі – "У нас уже більше німецьких танків, ніж у самій Німеччині!".
7️⃣ Міжнародні безпекові організації (насамперед РБ ООН) скандально помруть, якщо не змінять принцип консенсусу, який дозволяє Росії блокувати їхню роботу. Такі організації мають шанс лише тоді, коли проведуть масштабні внутрішні реформи.
8️⃣ Глобальний Південь – проблема, але цей південь неоднорідний. Стратегічний для світової безпеки субрегіон – країни Південної Азії. Вплив Африки і навіть Південної Америки не становить викликів для міжнародної безпеки. Є певні надії на Індію, яка може стати одним із інструментів стримування Китаю.
Загалом, у традиційно консервативній Європі зараз очікуються масштабні зміни. Нічого не буде так, як було до війни в Україні. І система безпеки теж буде новою.
(у наступному пості напишу про бачення у цій новій системі безпеки України)
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
