Візові реалії – що є, і чого чекати?
Останнім часом різного роду чиновники з Секретаріату Президента, заговорили про можливість відновлення візового режиму для громадян країн ЄС. Аргументувалося це тим, що "Європа так і не послабила візовий режим для України" і це, мовляв, "спонукає Київ до активних дій із захисту інтересів українських громадян".
Візове питання – не лише з площини високих зовнішньополітичних матерій. Воно практичне, звичне і чутливе для мільйонів українців. Тому давайте разом розберемось, наскільки відновлення візового режиму сприятиме "захисту інтересів українських громадян".
Перше. За Конституцією України керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави здійснює Президент України. Він і має озвучувати подібні сигнали. В Україні нікого не здивувало, що клерки з СП, які вже є "спеціалістами" з економічних чи енергетичних питань, намагаються освоїти і зовнішньополітичну орбіту. А для закордонних партнерів дивно чути такі речі не з вуст Президента, Прем'єра чи Міністра закордонних справ, а з вуст начальника президентської канцелярії. Це не той рівень для подібних заяв. Крім того, наш Президент останнім часом буває у Брюсселі частенько. Там і потрібно було заявити про можливе повернення до візового режиму у відносинах з ЄС прямо і відверто, якщо це "самодіяльність" керівника свого секретаріату. Інакше виникає враження, що такі заяви розраховані лише на внутрішнє споживання у переддень виборів з метою "сподобатись" виборцям.
Друге. Запровадження чи скасування візового режиму – це суверенне право кожної держави. 26 липня 2005 році Україна в односторонньому порядку запровадила безвізовий режим для громадян країн Європейського Союзу, Швейцарії та Ліхтенштейну. Це було зроблено для "забезпечення вільного пересування осіб, товарів, послуг та капіталу, а також активізації двосторонніх контактів України з державами – членами Європейського Союзу та іншими високорозвинутими державами Європи". До речі, у тому ж році безвізовий в'їзд в Україну було запровадженно для громадян США, Канади, Японії, Норвегії, Ісландії тощо.
Bиходячи з того, що кожен зовнішньополітичний крок держави має бути адекватним, для відновлення візового режиму потрібні підстави. Наприклад, мета, зазначена у президентському указі не досягається, або з'явилися негативні наслідки скасування віз. Такими негативними наслідками можуть бути, наприклад, поява нелегальних трудових мігрантів з країн ЄС, або погіршення криміногенної ситуації в Україні через злочини іноземців, які в'їхали до України без віз.
Якщо до України масово їдуть італійці чи португальці з метою нелегального працевлаштування, або французькі чи німецькі "злодії у законі" та рекетири, то дійсно, слід відновлювати візи для громадян Євросоюзу. Якщо таких явищ немає – де логіка? Хіба відновлення віз для громадян ЄС наблизить нашу мету у візових відносинах – встановлення безвізового режиму поїздок для громадян України до ЄС? Хіба вирішить такий крок проблеми, що виникають в українських громадян у консульствах ЄС?
Третє. Видача віз є не економічним, а правоохоронним інструментом. Держави заробляють гроші не на видачі віз, а на заохоченні іноземних громадян приїжджати до України та витрачати кошти тут, збільшуючи попит на українські товари і послуги та збільшуючи надходження валюти до України. Хіба це невигідно для України, особливо у період кризи? Коли у СП говорять про "кілька десятків мільйонів гривень виручки від перебування в країні туристів із Європи", вони м'яко кажучи, лукавлять. Це означає, що один громадянин ЄС, а їх в Україні у 2008 році побувало 9,1 мільйонів осіб, витратив тут лише по 30-40 гривень. Ніколи не погоджусь з такими цифрами. Навіть якщо припустити, що кожен громадянин ЄС витратив в Україні лише по 100-200 євро, мова вже йде про мільярди гривень.
Четверте. Багато хто з українців за кордоном був неприємно вражений тим, що для багатьох іноземців Україна і досі є terra incognita. Відміна віз заохотила громадян ЄС відвідати досі незнайому їм Україну, відкрити для себе її багату історію, красу та різноманітність її природи, туристичний та рекреаційний потенціал. Таким чином, все більше і більше європейців, які звикли мандрувати своїм континентом без будь-яких обмежень, сприймає Україну не як загадкову "чорну діру", а як інтегральну частину звичного їм спільного європейського простору. Хіба це не на користь Україні?
П'яте – і найбільш чутливе для нас питання – наскільки взаємними є кроки сторін у візовій сфері і що робити з випадками неадекватного ставлення до громадян України у консульствах ЄС. Звичайно, у 2005 році ніхто не розраховував, що Європейський Союз у відповідь на наш крок негайно скасує візи для українців. Давайте дивитися правді у вічі, вектор нелегальної трудової міграції направлено не з Євросоюзу до України, а навпаки. Неспроможність забезпечити частину наших громадян гідним робочим місцем – наша внутрішня проблема, до якої ЄС не має жодного відношення. І вирішувати її ми маємо самі.
Однак встановлення взаємного безвізового режиму є стратегічною метою наших відносин з ЄС у цій сфері. Можливість його запровадження було зафіксовано в Угоді про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС, яка набула чнності з 1 січня 2008 року. Коротко нагадаю, що угода також передбачає:
видачу багаторазових віз (строком від 1 до 5 років) широкому колу громадян України, в т.ч. родичам громадян України, що легально проживають в державах-членах ЄС, журналістам, спортсменам, учасникам наукових, культурних і мистецьких заходів, представникам бізнесових кіл, членам урядових делегацій;
видачу безкоштовних віз для чисельних категорій осіб, зокрема, дітей віком до 18 років та дітей віком до 21 року, що знаходяться на утриманні, пенсіонерів, журналістів;
безвізовий режим для власників дипломатичних паспортів.
Угода також упорядковує перелік документів, що підтверджують мету поїздки, фіксує консульський збір за видачу візи на рівні 35 євро та 70 євро у термінових випадках, обмежує строки розгляду анкет на видачу візи 10 календарними днями.
На виконання політичної декларації до Угоди були укладені і діють спеціальні двосторонні угоди про правила місцевого прикордонного руху між Україною та Угорщиною і Словаччиною. Вони передбачають здійснення руху громадянами України та відповідної держави-члена ЄС, які проживають у прикордонній зоні (до 30 км від лінії кордону), без віз на підставі дозволів на спрощений перетин кордону. Відповідна Угода з Польщею знаходиться на завершальній стадії процедури набуття чинності. Щодо Угоди з Румунією триває переговорний процес.
Україна здійснює постійний моніторинг виконання візової угоди і вже виявила ряд недоліків у її реалізації з боку держав-членів ЄС. На ці недоліки не закривають очі ні Парламент, ні Уряд. Наприклад, Комітет з питань європейської інтеграції 18 червня 2008 року провів спеціальне засідання, на якому констатував, що імплементація Угоди відбувається з порушеннями з боку посольських та консульських установ окремих країн-членів ЄС, що виявляються, зокрема, у перевищенні встановленої суми візового збору у 35 євро, через використання послуг фірми-посередника (ст. 6 Угоди); перевищенні термінів розгляду візових клопотань (ст.7 Угоди); вимогах додаткових документів для підтвердження мети поїздки (ст. 4 Угоди); ухиленні від надання мотивації рішення про відмову у видачі візи (відповідна Декларація Європейської комісії до Угоди); відсутності нормального доступу до механізмів та інформації про процедуру оформлення віз (відповідна Декларація Європейського Співтовариства до Угоди).
Також Комітет навів конкретні випадки некоректного, а часом принизливого ставлення з боку співробітників посольських або консульських установ окремих країн-членів ЄС до громадян України, які звертаються з клопотанням щодо оформлення візи, а також з боку представників органів влади окремих країн-членів ЄС до громадян України, які перебувають у цих країнах.
Позиція Комітету була доведена до всіх послів країн-членів ЄС, представників Європейської Комісії та Європейського Парламенту.
Також Комітет з парламентського співробітництва між Україною та Європейським Союзом закликав Україну та ЄС розробити "дорожню карту" безвізового режиму з результативно-вимірюваними завданнями та взаємними зобов'язаннями. На засіданні КПС в лютому цього року, члени Комітету повторили свій заклик до всіх, кого це стосується щодо повного виконання Угод про спрощення оформлення віз та про реадмісію осіб між Україною та ЄC.
Випадки порушень Угоди та принизливого ставлення до громадян України постійно піднімаються представниками Уряду України на засіданнях Спільного комітету експертів з моніторингу візової угоди Україна-ЄС. Під час останнього засідання цього комітету у листопаді 2008 року, сторона ЄС взяла до уваги ці проблеми та пообіцяла їх врахувати протягом першого кварталу 2009 року. Очікується, що одним з кроків по розв'язанню проблем у сфері видачі віз стане прийняття Візового кодексу ЄС, який, зокрема, зобов'яже консулів ЄС надавати аргументацію щодо відмови у видачі віз.
Нарешті, вагомим досягненням України стало започаткування 29 жовтня 2008 року безвізового діалогу. Зараз сторони готують "дорожню карту" безвізового діалогу, яка міститиме перелік практичних заходів та критеріїв їх виконання у таких сферах як безпека документів і біометрика; боротьба з нелегальною міграцією та реадмісія; громадський порядок та безпека; зовнішні зносини. Виконання заходів "дорожньої карти" матиме своїм наслідком скасування віз для українців.
Коли це станеться – залежить виключно від нас – від злагодженої роботи Парламенту, Уряду і Президента. Орієнтир України – 2012 рік.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
