Quo vadis, Україно?
Напередодні другого туру виборів мене часто запитують, яким буде зовнішньополітичний курс України у випадку перемоги того чи іншого кандидата? Що буде з Україною?
Працюючи в Урядах Тимошенко та Януковича, я мав досить можливостей вивчити їхній світогляд і методи роботи. Увесь світ бачив, як одразу після підписання Універсалу національної єдності у 2006 році з Президентом Ющенком Янукович поїхав до Брюсселя і заявив, що Україна не готова приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО. Усі бачать копітку роботу Тимошенко з Євросоюзом, що стримується бездіяльністю парламенту та очікуванням фіналу виборчих перегонів.
Партія "Батьківщина", як і Рух, є асоційованим членом Європейської народної партії. Натомість, Партія регіонів уклала угоду про співпрацю з "Єдиною Росією" В.Путіна.
У мене немає сумнівів щодо того, що у разі своєї перемоги Тимошенко наполегливо та осмислено працюватиме для європейської та євроатлантичної інтеграції України. Водночас, відносини з Росією будуть прагматичними та менш конфронтаційними.
Янукович, може, й говоритиме правильні слова про євроінтеграцію, але оскільки вони для нього позбавлені якогось реального сенсу і суперечать його світоглядним цінностям і заявленим цілям, практичних кроків у цьому напрямі не буде. Відносини з НАТО будуватимуться не на основі національних інтересів України, а на основі радянських стереотипів та інструкцій Росії.
Зрештою, під час включення з Давосом усі ми могли побачити обох кандидатів у президенти в "світовому інтер'єрі". Впадає у вічі, що Янукович не розуміє мови, якою відбувається глобальний діалог, не бачить проблем, які виходять за рамки його 5-річних політичних комплексів чи регіональних міфів його виборця.
Щодо Тимошенко дехто запитує: чи встоїть вона перед спокусою простих рішень, чи стримає апетити команди, що йде з нею до політичного Олімпу? Дозвольте й мені запитати: а хто з тих, хто сьогодні ще вагається, має сумнів у тому, що в разі обрання Януковича одразу після виборів Україна стане сателітом Росії? Хто сумнівається, що російська мова відвоює в українства не такі вже й великі здобутки пост-помаранчевого часу? Хто сумнівається, що хамство щодо журналістів стане державною політикою, а кадрова хвиля регіоналів Януковича проникне до останньої районної податкової та сільради?
Тому сьогодні я не розумію тих, хто, втративши свій особистий шанс очолити країну, намагається тягнути до дна і єдиного демократичного кандидата, якого ми маємо у 2 турі – Ю.Тимошенко.
Немає сьогодні графи "проти всіх". Є або заклик підтримати Януковича, або надія на краще, цивілізоване майбутнє країни!
Я обираю Тимошенко!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
