"Курчат рахують восени" (газ по-флотськи)
Вчорашній хвалебний реверанс Володимира Путіна у бік лояльної української влади не може викликати нічого окрім подиву. Перебуваючи в Україні російський прем'єр "авторитетно" заявив, що знижка на газ, отримана в результаті продовження базування Чорноморського Флоту РФ до 2042 р., дозволила вирішити ряд економічних і соціальних проблем у нашій державі.
Цікаво, звідки такий оптимізм стосовно України? Адже, згідно з даними НАК "Нафтогаз України", ціна на природній газ, із врахуванням знижки, за третій квартал 2010 р. склала $248 за тис. куб. м, що значно перевищило середньорічну ціну 2009 р., яка становила $228 за тис. куб. м. Якщо великі українські ФПГ, можливо, й отримали кращу ціну на газ, то це не знайшло відображення на загальній соціально-економічній ситуації у державі. Більше того, ціна на газ для населення зросла на 50% з серпня і зросте ще на 50% в квітні наступного року. За вирішення яких соціальних проблем Путін хвалить Януковича? Принаймні, точно не українських. Чому ж тоді сотні українських громадян, що працюють на підприємствах ЧФ РФ брали участь в акціях протесту в Севастополі?
Далі виникає ще важливіше питання: що Україна отримала взамін на здачу владою національних інтересів шляхом продовження перебування іноземних військ на своїй території? Щодо, громадської думки, то українці все більше ставлять під сумнів доцільність Харківських угод. Згідно з опитуванням Центру Разумкова, проведеного з 30 вересня по 5 жовтня у всіх регіонах України, 52,2% респондентів вважають, що керівництво країни свідомо вводило в оману громадян, коли запевняло, що ціни на газ зростати не будуть. Більше того, 44,8% українців переконані, що не варто було підписувати угоди про продовження базування ЧФ РФ на території України, якщо ціни на газ все одно підвищились.
Сьогодні команда Януковича намагається виправити харківську помилку, коли її ошукали ілюзією знижки ціни на газ. Раптом з'ясувалось, що потрібно було торгуватись не за номінальну знижку, а за зрозумілішу і чіткішу формулу ціни, яку тепер прагне переглянути уряд Азарова.
Проте неясно, на яких умовах росіяни підуть на компроміс. Що змусить їх переглянути очевидно вигідні для них умови? Вчора В.Янукович заявив В.Путіну, що пропозиції робочих груп (міжурядової комісії) скеровані на інтеграцію економік двох країн з низки напрямів. Беручи до уваги обсяги економік і окремих галузей Росії та України, було б наївно вважати, що йдеться про інтеграцію українських галузей, а не про їх поглинання.
В умовах 21-го століття для реалізації імперських амбіцій немає потреби захоплювати території чи вводити війська, достатньо лише поширити контроль над ключовими галузями та підприємствами держави. До-речі, саме такий підхід має місце в російському дискурсі про нинішні пріоритети зовнішньої політики РФ (зокрема відображені в документі відомому як "Программа эффективного использования на системной основе внешнеполитических факторов в целях долгосрочного развития Российской Федерации"). Не хотілось би, щоб українська влада надалі сприяла розвитку іншої держави коштом українських стратегічних об'єктів та національних інтересів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.