14 лютого 2013, 10:10

Геннадій Удовенко: in memoriam

Страшна вістка про те, що від нас пішов Геннадій Йосипович Удовенко, впевнений-не залишила байдужим жодного, хто його знав: і тих поколінь українських дипломатів,з якими він щедро ділився своїм непересічним досвідом, і дипломатів в усьому світі, з якими працював впродовж десятиліть, і політичних соратників, перш за все- рухівців, і опонентів.

Унікальність дипломата Удовенка полягає в тому, що він став першим і поки що єдиним українцем- Президентом найголовнішого представницького світового форуму- Генеральної Асамблеї ООН. Його поважали, з ним рахувались (на жаль, не всі...). Неодноразові подання про присвоєння звання Героя України не були підтримані... А чому? Тому, що мав "забагато" авторитету, тому що мав свою думку, яка не вкладалась у вузький світогляд "тимчасових правителів", тому що не "прогинався" перед ними, тому що на відміну від них був патріотом України, їй – не їм- служив!

Кожен з нас, хто з ним і під його керівництвом працював, має багато чого доброго згадати про нього. Особисто знав Геннадія Йосиповича з далекого 1977 року. Для нас, молодих дипломатів, це була "глиба". З яким захопленням ми спостерігали як його поважали в ООН в період його роботи в Секретаріаті ООН, в МЗС. Навіть Москва не могла нічого протиставити його незалежницьким діям, коли очолював у 1985 році українську делегацію в Раді Безпеки ООН і в наступні роки, напередодні відновлення державної незалежності України.

Геннадій Йосипович виховав не одне покоління українських дипломатів. Його формула 3-х "П" (патріотизм, професіоналізм і порядність), яким має відповідати український дипломат, увібрала в себе його особистий багатолітній досвід і стала свого роду негласним кодексом поведінки української дипломатії. І треба сказати, що під час Помаранчевої революції 2004 року сотні українських дипломатів довели свою відданість цим високим принципам! Не радив би нинішнім українським дипломатам забувати, а тим більше-зраджувати їм.

Упродовж роботи в українській дипломатії Геннадій Йосипович здобув собі славу авторитетного, вимогливого і в той же час чуйного керівника. Притаманні йому почуття гумору і досі згадуються в середовищі українських дипломатів, в багатьох куточках світу і не лише в середовищі дипломатів, а й політиків і державних діячів. Не можу не згадати багато чого з школи Геннадія Йосиповича: формування молодих дипломатів, робота з документами, підготовка досьє, працездатність, ...

Вважаю, що дипломатичну спадщину Геннадія Удовенка належить ще осягнути, вивчити, дослідити і узагальнити. Але вже сьогодні можна сказати, що він був великим українським дипломатом. За його керівництва Міністерством закордонних справ (1994-1998) відбулися справжні зовнішньополітичні прориви: вирішенняння питання ядерної зброї, що розблокувало стосунки і з Заходом і Росією, підписання політичного договору з Росією, закриття суперечливого питання Чорноморського флоту з Росією, підняття взаємин зі Сполученими Штатами до рівня "стратегічного партнерства", започаткування "особливих" стосунків з НАТО і багато інших важливих справ.

Не випадково у "кодексі" українського дипломата Геннадій Йосипович на перше місце поставив таку рису як "патріотизм". Саме цим пояснюється його зближення з засновником партії Народний Рух України В'ячеславом Чорноволом, яке переросло у якість "соратника" і висунення у 1999 році кандидатом у Президенти від НРУ. Коли режимом було організоване вбивство В'ячеслава Чорновола, саме Геннадій Удовенко підхопив прапор Чорноволівського Руху і очолював його у найважчі для партії часи. Саме Геннадій Удовенко реалізував давню мрію В'ячеслава Чорновола щодо об'єднання національно-демократичних сил, коли у 2001 році виступив ініціатором об'єднання цих сил у політичний блок "Наша Україна", до складу якого увійшли 10 партій. Саме цей блок зруйнував монополію комуністів на найбільшу фракцію внаслідок парламентських виборів 2002 року. Авторитет Геннадія Удовенка в Русі був і залишається незаперечним і, як у випадку з його дипломатичною спадщиною, потребує дослідження, узагальнення і аналізу.

Важко жити з думкою про те, що ми більше не почуємо з вуст Геннадія Йосиповича глибоких аналітичних оцінок сучасної української зовнішньої політики і міжнародних відносин, його мудрих порад щодо внутрішньої політики, місця і ролі в ній Народного Руху України. В ці дні десятки тисяч рухівців разом з сотнями тисяч українських патріотів поділяють скорботу Діни Григорівни і родини. Світла пам'ять про Геннадія Удовенка назавжди залишиться у наших серцях і ділах!

powered by lun.ua

Сучасні уроки Волинської трагедії

Цьогоріч річниця Волинської трагедії позначилася низкою нових нюансів в українсько-польських взаєминах. По-перше, поверненням до антиукраїнської риторики в рішеннях польських політиків і парламентарів...

Щодо об'єднання НРУ та УНП

Вважаю за доцільне висловити своє бачення щодо подій, які відбулися у Народному Русі України у зв'язку з проведенням 19 травня цього року з'їзду НРУ...

Щодо професіоналізму в роботі

Сьогодні з легкої руки одного з журналістів у ЗМІ поширено інформацію, яка вводить в оману суспільство. Так, повідомляється, що затверджено "делегацію ВР в Європарламенті" (!?), ""про створення комітету парламентського співробітництва з Європарламентом"...

Вибіркове "пакращення" або "сіла єсть – ума нє надо"

"Пакращення" у нашій країні невідворотньо наступає і захоплює все більше сфер державної діяльності. Цей невблаганний процес досяг критичного рівня після того, як сягнув святая святих кожної держави – зовнішньої політики та національної безпеки...

Хто ж руйнує європейську інтеграцію?

Курс на європейську інтеграцію сформувався практично напочатку 1990-х років. З того часу він залишався практично незмінним. Мінялися лише влада і еліти...

Саміт Україна-ЄС: читайте між рядків або переклад з дипломатичної мови

Саміт Україна-ЄС став надбанням історії. Спільна заява, виступи учасників і коментарі знову дають підстави говорити про дві відмінні оцінки Саміту з боку двох сторін...