Як жити-бути зі своїми дорослими дітьми – і не зруйнувати стосунки
На вихідних не розмовляв зі своїми дітьми. А дуже хотілося. Вони були зайняті своїм життям та своїми завданнями.
Зрозуміло, що формула: "Чому ти мені не дзвониш?" не працює,
а працює: "Коли поговоримо?"
Вночі не спав через ці сирени і думав про те, як жити-бути зі своїми дорослими дітьми.
Проглянув пару книжок та зібрав свої думки у цю статтю. Ознайомтесь, будь ласка.
Наші діти дорослішають. І що далі – то важче не лише їм, але й нам.
Вони обирають професії, партнерів, міста. Часом – помиляються. Часом – не чують. І ми вже не можемо керувати, як раніше. Та, можливо, нам і не слід.
Американський консультант Джим Бернс у книзі "Doing Life with Your Adult Children" пропонує просту формулу:
"Тримай рот на замку і килимок привітності перед дверима."
Не нав'язуй, не засуджуй – а будь присутнім.
Проте це не означає – бути байдужим.
Це означає бути наставником, а не менеджером.
Що відбувається з молодим дорослим – і чим ми можемо допомогти?
Молоді дорослі (18-30 років) – це не ті, хто "вже все знають". Це ті, хто стоїть на перехресті рішень, часто з тривогою, сумнівом, невпевненістю.
У цей період людина проживає внутрішні "розтяжки" – ситуації, у яких важко визначитись, бо цінності по обидві сторони мають сенс.
Ці розтяжки торкаються майже всіх сфер життя:
Освіта чи робота. Продовжити навчання чи почати працювати?
Кар'єра чи покликання. Обрати шлях стабільності чи ризикнути заради мрії?
Свобода чи залежність. Хочу сам, але ще поки не можу – матеріально чи емоційно.
Самотність чи стосунки. Коли і з ким варто бути у парі, і як не втратити себе в цьому?
Критерії пошуку партнера. Виглядає "ідеально", але чи це справжній зв'язок? Кого шукати і за якими ознаками – надійність, пристрасть, подібність чи доповнення?
Комфорт чи розвиток. Залишитися в знайомому чи рушити туди, де невідоме, але живе?
Цінності родини чи власні. Моральні координати: продовжити спадок чи встановити власні межі?
Гроші чи реалізація. Братися за "вигідне" чи шукати "своє"?
Залишитись чи їхати. Чи варто шукати себе за кордоном?
Перший досвід роботи. Як влаштуватися, як взаємодіяти з колегами?
Перші конфлікти на роботі. Зіткнення з несправедливістю, перші незаслужені поразки, упереджене ставлення, бюрократія, ієрархія.
Ці питання не мають "правильних" відповідей. Їх проживання – це шлях формування особистості.
І хоча вони складні для будь-кого, у молодої людини часто ще немає досвіду, щоб побачити альтернативи або тонкі переходи між крайнощами. Вона мислить у чорно-білому спектрі. А доросла людина – завдяки досвіду – може побачити більше відтінків, більше варіантів, більше гнучкості.
Дорослий як ментор
Роль батька чи матері – не в тому, щоб керувати, а в тому, щоб супроводжувати, допомогти створити простір для розгортання власного розуміння й відповідальності.
Як це виглядає?
Не давати порад, а ставити запитання.
"Що ти насправді хочеш?"
"Як ти себе бачиш у цій ситуації?"
"А що буде, якщо ти обереш інший варіант?"
Допомогти побачити альтернативи.
Замість "ти мусиш" – запропонувати декілька сценаріїв, поділитись досвідом інших.
Моделювати майбутнє і наслідки вибору.
"Уяви себе через рік після цього рішення, через 5? Як ти живеш? Чи це тебе наповнює?"
Навчати мислити. Не за шаблоном, а самостійно, здатність не зупинятись на першій відповіді.
Бути поруч і допомагати реалізувати потенціал
Усі ці "розтяжки" не просто зовнішні вибори. Це – моменти формування ідентичності та становлення себе як суб'єкта життя.
У світлі методології RISE (Recognize – Identify – Strengthen – Expand), яка допомагає людині знайти себе і реалізувати власний потенціал, ми можемо сказати так:
Мета тог, щоб поруч – допомогти молодому дорослому знайти себе і бути собою.
Саме тому важливо:
- Визнати напругу й розгубленість молодої людини як природну.
- Допомогти їй побачити, хто вона є, що хоче, до чого прагне.
- Підтримати у виборі й зміцненні власної дороги.
- Надихнути її розширювати горизонти себе – в роботі, у стосунках, у сенсі життя.
У цьому сенсі дорослий може відіграти, на жаль, і негативну (пригнічення, тиск, насмішка), і позитивну роль – роль супутника, дзеркала, співрозмовника, порадника, гіда.
Порада для батьків: залишайтесь у контакті
Можливо, ваші дорослі діти більше не просять поради. Але вони потребують простору, де їх не оцінюють, а приймають.
Телефонуйте, пропонуйте зустріч, будьте доступними – не нав'язливо, але щиро.
Пам'ятайте:
Бути присутнім – це краще, ніж бути правим.
І тоді батьківство стає не контролем, а долученням, до того, що потрібно молодому дорослому.
Не страхом за майбутнє, а довірою до того, ким стає твоя дитина.
І саме ця довіра – найсильніший чинник реалізації потенціалу.
А як у вас з цим?
Пишіть, якщо у вас є запит.
PS
Вміння ставити питання та перебувати в них не менш важливе аніж самі відповіді.
Отже, починати треба з себе, з свого уявлення про речі та ставлення до них. Веду канал, який присвячений саме таким питанням. Сподіваюсь, що він буде корисним.
Заснований на стоїчній філософії, з залученням інших напрямків та практик направлених на досягнення найкращого життя: https://t.me/metanoia_zsbs
www.METANOIA.mba
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
