Будда як будильник

Мене давно захоплюють моменти, коли мови раптом відкривають не просто історичні зв'язки, а цілу філософію. Один із таких прикладів – слово "Будда".

Ми звикли сприймати Будду як ім'я чи титул духовного вчителя. Але санскритське Buddha буквально означає: "Пробуджений". Воно походить від дієслова budh – "прокидатися", "усвідомлювати", "помічати", "ставати уважним".

І тут починається найцікавіше.

Мовознавці вважають, що санскритське budh та українське "будити" походять від спільного праіндоєвропейського кореня *bheudh- – "прокидатися", "бути пильним", "усвідомлювати". Це не запозичення з буддизму й не випадкова схожість. Це дуже давня спорідненість, яка існувала ще до того, як індоєвропейські народи розділилися на окремі мовні гілки.

В українській мові цей корінь живе й сьогодні:

- будити

- пробудити

- будитися

- будильник

- бадьорий

В інших слов'янських мовах:

- польське budzić

- чеське budit

- сербське buditi

А в санскриті:

budh → Buddha – той, хто прокинувся.

Мені особливо подобається одна майже поетична паралель: Будда – це "той, хто пробудився", а будильник – це "те, що пробуджує".

Але ще цікавіше інше. Первісний зміст цього кореня означав не просто фізичне прокидання від сну. Йшлося також про перехід від неусвідомленості до усвідомлення: помітити, зрозуміти, побачити ясніше.

Можливо, саме тому в багатьох філософських традиціях – від буддизму до стоїцизму – так часто з'являється мотив пробудження. Прокинутися не лише зранку, а прокинутися до самого життя.

Іноді давні корені мови виявляються набагато мудрішими, ніж здаються на перший погляд

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.