25 грудня 2025, 13:01

Перебувати в питанні. Діяти в любові. Жити по-справжньому

Різдвяне есе про дію, невизначеність і вірність собі

Вступ. Про Різдво, любов і дорослу віру

Різдво не обіцяє ясності. Воно нагадує про "таємницю".

У християнській традиції є формула, коротша за всі пояснення:

Бог є любов.

Любов – це не система відповідей. Це спосіб бути у світі без гарантій, але з присутністю.

Саме з цього погляду варто перечитати питання, з якими завершуємо 2025 рік і входимо в 2026-й.

I. Жити запитаннями, а не відповідями

Райнер Марія Рільке писав:

"Будьте терплячі до всього нерозв'язаного у вашому серці...

Живіть питаннями.

Можливо, тоді ви, самі того не помітивши,

увійдете в відповідь".


Рільке не закликає до нерішучості. Він говорить про чесність життя, яке не прикривається передчасною відповіддю. Різдво – це не момент, коли все стало зрозуміло.

Це момент, коли ми дозволяємо істотному залишатись відкритим.

II. Вибір, який розширює

Джеймс Голліс формулює радикальний внутрішній тест:

Цей вибір мене розширює – чи звужує?

Не: чи він зручний, чи він безпечний, чи він схвалений.

А: чи я стаю живішим і правдивішим. Те, що розширює, майже завжди лякає.

Те, що звужує, часто заспокоює. Але заспокоєння – не те саме, що життя.

III. Жорстокість до себе і критерій живого життя

Іддо Ландау застерігає:

Вимагати від себе стандартів, яких неможливо досягти, – це форма жорстокості до себе.

Ми часто називаємо це відповідальністю, дисципліною або високими вимогами, але насправді це може бути внутрішня тиранія, яка робить життя непридатним для проживання.

Тут варто згадати Епікура, який формулює один із найрадикальніших критеріїв істинності життя:

"Неможливо жити розумно, добре і праведно,

не живучи солодко;

і неможливо жити слодко,

не живучи розумно, добре і праведно".

Це не про гедонізм. Це про відсутність внутрішнього розриву.

Тому важлива чесна перевірка. Якщо ваша нинішня модель життя або роботине дає вам жодної насолоди, можливо, її варто переглянути. Бо життя, яке постійно заперечує саме себе, не стає ані моральним, ані справедливим, ані істинним.

IV. Дія чи підготовка до дії

Одне з ключових питань:

Чи живу я дією – чи лише підготовкою до неї?

У житті немає другого тайму. Матч уже йде.

Найбільший ризик – не помилка і не поразка.

Найбільший ризик – це відсутність дії.

Діяти доводиться до готовності, а не після неї. Дія це не тільки великі, але й малесенькі необхідні наступні кроки.

А отже – імпровізувати, бути справжнім, спираючись на те, що є, і діючи разом з іншими, а не наодинці.

V. Процес важливіший за результат

Колись, я запитав батька, коли йому виповнилось 75, що він робив не так протягом життя?

"Я жив результатом, а треба було жити процесом".

Усе справжнє: діти, сад, дім, спільна справа – має плоди, які часто виходять за межі нашого життя.

Тому сенс не в контролі фіналу, а в чесності процесу і внеску.

VI. Хто я є – і ким я хочу стати для себе

Людина не є тим, ким вона є.

Вона є тим, ким вона хоче стати.

Не для інших. Не для ролі. Не для схвалення. А для себе – як форми життя, з якою можна жити без самозради.

Тут стоїчна думка про тотожність самому собі стає не абстракцією, а дороговказом.

У Епіктета це означає: не шукати гарантій, діяти в мінливому світі, залишаючись вірним внутрішньому вибору.

VII. Скептичний тест: чи можеш ти жити в питанні?

У традиції Секста Емпірика скептицизм (пірронізм) – це не заперечення життя, а відмова від фальшивої певності.

Скептичний тест звучить просто:

Чи здатен я перебувати в питанні, діяти з нього, творити в ньому – не закриваючи його зручними відповідями?

Питання тут – не слабкість. Питання – простір справжності і свободи.

VIII. Різдвяний підсумок

Різдво нагадує нам не про силу, а про втілену любов.

Любов, яка: не знає наперед, не контролює, не гарантує, але присутня і діюча.

Можливо, наприкінці 2025 року варто побажати собі й іншим не ясності, а іншого:

Перебувати в питанні.

Бути відкритим до світу.

Діяти разом з іншими і для інших.

Не бути жорстоким до себе.

Жити з насолодою, спокоєм і любов'ю.

І бути тотожним собі

в невизначеному,

але живому світі.

Це не відповідь. Це спосіб жити.

Світлого Різдва і гідного входу в 2026-й.

PS Стаття про нашу бібліотеку та те, як ви можете допомогти створювати книжки українською.

PPS Вміння ставити питання та перебувати в них не менш важливе, аніж самі відповіді.

Отже, починати треба з себе, з свого уявлення про речі та ставлення до них. Ось канал, який присвячений саме таким питанням. Сподіваюсь, що він буде вам корисним.

www.METANOIA.mba

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Перебувати в питанні. Діяти в любові. Жити по-справжньому

Різдвяне есе про дію, невизначеність і вірність собі Вступ. Про Різдво, любов і дорослу віру Різдво не обіцяє ясності. Воно нагадує про "таємницю"...

Філософія як шлях до внутрішньої свободи: Антуан Фабр д'Оліве і "Золоті вірші Піфагора"

Є книги, які не відкриваються – до них дозрівають. Вони не прагнуть переконати, не змагаються за увагу і не обіцяють швидких відповідей. Вони мовчки чекають, доки читач зупиниться...

''Мистецтво бути собою у часи невизначенності'' від Дайсецу Тейтаро Сузукі

Уявіть, що ви зупинилися. Світ навколо не поспішає. Немає шуму думок, немає тиску часу – є лише дихання, і мить, яка стає всім. У цю мить більше не потрібно пояснювати життя – воно просто є...

''Афірмації свободи'' від Гевлока Елліса: коли бути собою – найвища сміливість

Ім'я Гевлока Елліса (1859-1939) нерідко асоціюється передусім із революційними дослідженнями у сфері людської сексуальності. Та за цією гучною славою – постать набагато глибша...

Книга, що вчить мистецтву жити розумно: Арнольд Беннетт. Самостійність та самоменеджмент. Есеї про буття

"Життя не потрібно чекати – його треба робити. І найкращий спосіб зробити життя – зробити себе" Арнольд Беннетт У XXI столітті, коли поняття "самоменеджмент" асоціюється з KPI, тайм-трекерами й постійною ефективністю, Арнольд Беннетт нагадує: управління собою – це не про контроль, а про сенс...

Коли числа говорять: спадщина Піфагора та таємниця гармонії

У світі, де шум інформації часто заглушує голос внутрішнього, постать Піфагора набуває нового звучання. Його вчення нагадує: справжня мудрість починається не зі слів, а з упорядкування власної душі, з гармонії між розумом, серцем і космосом...