#JeSuisVolnovakha: за і проти
Депутати і онлайн активісти закликають на недільний марш миру в Києві і по українських містах, як протест проти розстрілу автобусу під Волновахою #JeSuisVolnovakha.
Розгорілась дискусія, наскільки доречно прирівнювати #JeSuisVolnovakha до #JeSuisCharlie.
Аргументом "проти" є ризики негативного сприйняття всередині і ззовні України цієї публічної кампанії. Це:
• Самі українці відразу почали нарікати на лицемірність кампанії, яка виникла як наслідування паризького маршу єдності і онлайн шторму хештегу JeSuisCharlie. До волноваської маршрутки у нас траплялись і страшніші, символічніші речі, які не викликали такого публічного резонансу по всій Україні. Українці не вийшли проти російського терору, коли закатували патріота Рибака із Горлівки за український прапор. Ніяк не реагували, коли снаряди влучали у швидкі допомоги, школи, похоронні процесії... Не починали ніяких глобальних медіа кампаній, коли закатували сім'ю священників за допомогу українським військовим. Цей список можна продовжити на кілька сторінок.
• #JeSuisVolnovakha означає не те, що #JeSuisCharlie. #JeSuisCharlie – це протест за європейські цінності свободи слова і солідаризація себе із карикатуристами, які були готові померти за свої переконання тому, що вони мають право у демократичному суспільстві публікувати усе без жобних табу і не повинні дати мусальманським екстремістам себе залякати. Плюс там вийшли і інші за свої громадянські і людські права: #JeSuisAhmed, #JuSuisJuif... Тоді як #JeSuisVolnovakha – це далеко не перша загибель мирного населення під час воєнних дій.
• Україна ставить себе в один ряд із іншими нещасними країнами, які ображаються на Захід, який не переймається їхніми внутрішніми конфліктами: #Je Suis Gaza, Irak, Siria, Palestina, Nigeria... Європейці можуть подумати, що Україна, як і весь третій світ, не розуміє про що йшлось у випадку із #JeSuisCharlie і сунеться до них із своїми проблемами і претензіями бідного родича.
Але є аргументи "за":
• Коли українці спокійно реагують на злочини проти людяності, які вчиняються на території їхньої країни, вони показують, що Україна – це не Франція, де за смерть кількох від рук терористів принципово виходять мільйони, а Нігерія – де терористи з Боко харам вбивають тисячі, а решта перелякано сидить по домівках. Такі марші миру повинні показати, світу і самим собі, що українському громадянському суспільству не все одно, що відбувається на Донбасі і вони сприймають донецьких людей як своїх співгромадян.
• Такий марш із словами підтримки жертвам війни на Донбасі – удар по російській пропаганді, яка описує українців як жорстоких фашистів, які хочуть зачистити Донбас із проросійським населенням виключно заради території і ресурсів. У Києві протест проти розстрілу маршрутки у Волновасі? Це щось нове, адже там засіла "кривава хунта". Зрозуміло, Russia Today знайде, як усе викрутити потрібним чином або взагалі замовчить, але все-одно хоч якийсь розрив картинки. А європейські канали може у покажуть, якщо вийде досить людей.
• #JeSuisVolnovakha – це як і #JeSuisUkrainienne вираження солідарності із жертвою і протест проти несправедливості вчиненої над цією жертвою. Заклик світу солідаризуватися із українцями-жертвами несправедливої агресії і тероризму з боку Росії. Подібні кампанії відбуваються по всьому світу, починаючи від Єгипту, де протестувальники писали "We are all Khaled", після того як поліція до смерті закатувала молодого хлопця, і американським Фергюсоном із їхнім "I Am Michael Brown". В Україні таких мучеників вистачало, той же Ігор Індило, закатований міліціонерами чи згвалтована ними ж Ірина Крашкова із Врадіївки. Але у нас цей символічний прийом, коли маси захищають права і життя однієї людини чи групи людей,через солідаризацію з нею, якось не прижився. Хоча це дуже сильний прийом громадянського спротиву у смисловому і енергетичному сенсі.
Висновок:
Краще пізно, ніж ніколи. Марш миру потрібен і потрібно солідаризуватися із жертвами на Донбасі. Маршрутку знищили під час "перемир'я". І на цьому треба наголошувати. Звичайно, війна в Україні, де дії кадировців, місцевих сепаратистів і російських військових не зовсім підпадають під визначення тероризму, і чистий тероризм у Парижі – це різні ситуації. Але нам все одно не треба уникати робити аналогій між Францією і Україною, адже обидва суспільства на собі відчули ситуацію, коли за свої цінності і свободи доводиться бути у небезпеці і помирати. На європейський континент прийшли фізичні загрози у вигляді війни і тероризму. Тому Європа повинна переглянути свою ідентичність і вирішити, що краще захищатись разом і поруч із тими, хто поділяє твої цінності, тобто з українцями.
Краще, щоб подібні суспільні ініціативи йшли органічно і знизу. Тоді і не буде претензій до "лицемірства" Президента, який ніби-то злітав у Париж і вирішив і собі ловити момент, зробивши свого Charlie.
Не треба іти з претензією, прирівнюючи #JeSuisCharlie і #JeSuisVolnovakha: "зверніть увагу на Волноваху (Україну), бо ви звернули ж увагу на Шарлі". Це дійсно буде виглядати вторинно і неоригінально. До того ж точно звинуватять у експлуатації паризького горя, яке породило мем #JeSuisCharlie. Треба іти з посланнями на кшталт: "Ukraine & France – for FREEDOM, AGAINST TERRORISM", "Ukraine & France stand for democracy", "Europe, Wake UP".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
