Тайвань та Україна: чому на далекому острові уважно слухають новини із Києва?

Нещодавно я повернулася із Тайваню, де була більше тижня: зустрічалася із представниками уряду, громадськими організаціями, виступала на Halifax International Security Forum, який відбувся у Тайбеї.

Це було повноцінним зануренням у життя найдемократичнішої країни Азії, де про Україну знають набагато більше, ніж ми могли би припустити: люди носять значки із синьо-жовтим прапором та виходять на протести до російського офісу у Тайбеї.



Багато журналістів цікавляться тим, що відбувається в Україні та планують їздити сюди на регулярній основі. Я слухала по радіо новини англійською, і там детально описують все, що відбувається у війні, зокрема позицію США. Тайванцям важливо зрозуміти: якщо Америка зрадить Україну, чи не зрадить вона й Тайвань? Як використати досвід відносин України та США, щоб не опинитися в аналогічній ситуації?



Як ми бачимо, Тайвань уже проактивно діє. По-перше, країна оголосила про намір придбати американське озброєння на значну суму. По-друге, демонструє свою стратегічну важливість для США, зокрема через економічні інвестиції. Наприклад, найбільший тайванський виробник мікрочипів TSMC планує інвестувати додаткові 100 мільярдів доларів у виробництво мікрочипів у США, зокрема у штаті Аризона. Це розширення включає будівництво трьох нових заводів, двох передових виробничих центрів та науково-дослідного комплексу. Таким чином, Тайвань намагається зменшити залежність від власних виробничих потужностей, враховуючи зростаючий тиск з боку Китаю.

Крім того, високопосадовці Тайваню, зокрема представники Ради національної безпеки, здійснили візит до США для непублічних переговорів із представниками команди Дональда Трампа. Метою зустрічей було налагодження контактів з новою адміністрацією, особливо зважаючи на зростання військової активності Китаю в районі Тайванської протоки. Переговори проводилися у закритому форматі, щоб не загострювати відносини з Пекіном, що свідчить про обережний підхід Тайваню до формування подальшої політики щодо США.

Тобто, Тайвань намагається діяти на випередження, використовуючи як військову, так і економічну дипломатію, щоб не втратити підтримку США та їхню "парасольку" безпеки.

Тайванці переймаються проблемами, розуміння яких нас, певною мірою, об'єднує. Перша і ключова – Китай, який вважає острів своєю відколотою провінцією. Наразі Тайвань суверенною державою визнають лише 12 країн: вони мають посольства у Тайбеї і Тайвань, відповідно, делегував туди своїх дипломатичних представників.



Неофіційно Тайвань підтримує понад 60 дипломатичних представництв у країнах, які його формально не визнають. Зокрема у понад 20 європейських державах, США, Канаді, Японії, Австралії та інших. Ці представництва фактично виконують функції посольств. В Україні представницького офісу Тайваню немає.Із 25 лютого 2022 року наша держава належить до сфери відповідальності Представницького офісу Тайбея у Польщі. Однак це не заважає тайванцям допомагати Україні.

За даними громадської організації "Ліберально-демократична ліга України", яка поглиблює співпрацю між Україною і Тайванем, з 24 лютого 2022 року Тайвань надав Україні підтримку у $110 млн. Зокрема, йдеться про 1000 тонн гуманітарної допомоги, а також фінансування відновлення цивільної інфраструктури України, пошкодженої через злочини росіян. У співпраці з містами України, Тайвань успішно фінансує відновлення та розбудову медичних, навчальних, спортивних, та енергетичних об'єктів. Це, зокрема, проєкти в Івано-Франківську, на Київщині та Чернігівщині.



(фото агенції "Укрінформ")

Ще один напрямок, де нам можуть допомогти тайванці – це зменшення потоку закордонної мікроелектроніки, який "живить" російську зброю. Тайванських мікросхем у цьому потоці, за дослідженнями НАКО, 4%, і потрапляють до Росії вони здебільшого через Китай.І є певний відсоток інших іноземних компонентів, які їдуть через Тайвань. Варто відзначити: країна працює над зменшенням цих поставок і така робота триватиме й надалі. Принаймні у цьому мене переконували під час зустрічей у Тайбеї.

Звісно, що допомога найбільш продуктивна тоді, коли сторона, що дає, отримує щось навзамін. Наприклад, українці можуть поділитися своїм досвідом формування впливу, інтеграції громадянського суспільства у процеси, пов'язані із захистом держави. До прикладу, ми разом із НАКО доклалися до ухвалення закону про національну безпеку, де громадянське суспільство прописується як частина сектору оборони. Тобто це навіть можна сказати будь-якому чиновнику Міноборони, будь-якому представнику СБУ – що ми, як і ви, є частиною сектору оборони.

У Тайвані дуже розвинений громадський сектор, але потужної синергії із представниками влади поки недостатньо. Утім, президент Тайваню Лай Цінде нещодавно виголосив промову про перебудову у суспільстві, аби воно було мобілізованим, включеним, переплетеним із оборонним і державним апаратом. У Тайваню є концепт All Nation Defense, тобто захист всієї нації – і вони хочуть його розвивати. Це, по суті, те, що в нас відбулося, особливо починаючи з 2022 року. Тайвань тільки зараз це започатковує, а Україна вже має чим поділитися.

Ще Тайваню дуже цікавий досвід демократії, досвід стійкості суспільства. Як наші watchdog домагаються позитивних змін у секторі безпеки й оборони штабного вторгнення, чого не вдається досягти та чому. Також тайванці готові переймати у нас речі, пов'язані із питаннями територіальної оборони, безпеки цивільного населення, адаптації шкіл до умов воєнного часу, боротьбою із гібридними загрозами, протидією дезинформації. Цікавляться і тим, як ми збільшили відсоток жінок у війську, оскільки їхнє суспільство не має досвіду залучення жінок у силові структури, попри те, що мало жінку-президента. Саме ці теми можуть стати основою для тривалого, ефективного і взаємовигідного діалогу.

Дякуємо за допомогу в організації цього візиту Празькому центру громадянського суспільства та громадській організації "Ліберально-демократична ліга України" та особисто Артуру Харитонову і Марії Макарович.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.