Про військові злочини в Криму і самміт G7 у Гаазі
Тактика Російської Федерації дуже схожа на дії Януковича. Або навпаки. Після розстрілу людей на Інститутській, колишній президент України, який контролював всіх силовиків країни, зайняв здивовано-ображену позицію. Мовляв, знати нічого не знаю, майданівці самі розстріляли себе. Щось подібне зараз робить постпред Росії в ООН Чуркін, з серйозним виглядом розповідаючи, що невідомий снайпер спочатку вбив українського прапорщика, а потім – кримського сепаратиста (вибачте, Чуркін сказав – "представника самооборони", та ще й беззбройного). Так, в одному бронежилеті вийшов боєць прогулятись біля української військової частини. В інтернеті вже навіть розповідають, що то був снайпер з Галичини. Або з країни НАТО. Тобто, Крим окупований, заблокований з усіх боків, скрізь блок-пости, російські війська, "самооборона". А снайпери собі пересуваються, разом із зброєю, територією півострова, непомітно займають правильну позицію поблизу заблокованої військової бази, відкривають вогонь, вбивають людей, пакують зброю і спокійно зникають у невідомому напрямку. І ким треба бути, щоб у все це повірити?
Але цікаво інше: стиль і риторика в обох випадках – ідентичні. Ніби Янукович і Чуркін працюють за одним планом. Або їх консультують, і розповідають, що говорити, одні і ті ж люди.
Шкода, що російському представнику в ООН не нагадали про те, що зараз в Криму постійно викрадають і катують людей. Журналістів, українських військових, операторів, священників, активістів. Викрадених автомайданівців Олексія Гриценка та Сергія Супруна лише сьогодні випустили після незаконного двотижневого утримання. При цьому, Сергій Куніцин та ЗМІ повідомляють, що один з активістів – поранений з вогнепальної зброї. Натомість, доля командувача українських ВМС Сергія Гайдука досі не відома. У бандитському полоні залишаються й два кінооператори студії "Вавілон-13" Ярослав Пілунський та Юрій Грузінов.
На засіданні Радбезу ООН поки-що не звернули увагу на факти злочинів, які можна кваліфікувати, як військові. Проти цивільного населення. У цьому зв'язку лише одне питання до нинішніх кримських керівників – Аксьонова і Константінова: чи пам'ятають вони долю Слободана Мілошевича та відомого польового командира Ратко Младіча? Якщо не пам'ятають, можуть поцікавитись у сербських четників, які беруть участь в окупації півострову. Ой, не даремно Велика Сімка планує зібратись в Гаазі, не даремно...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.