Хто стоїть за провокаторами?
Останніми днями відбулись події, які мають дещо спільне. Військовослужбовці тупо дозволили себе використати провокаторам, які вклали у голови під кашкетами з кокардами Національної гвардії, що служба в елітному підрозділі поблизу Києва, та ще й в часи, коли країна веде бій на сході – це занадто важке випробування для них. Мовляв, дівки чекають, борщу наварили, а ви тут сидите, немов лохи. І що дивовижно – спрацювало!
Масове хуліганство під стінами Ради – із застосуванням піротехніки, рогаток та травматичних пристрої – з тієї ж опери. Після прем'єри якої вимагаємо режисера – на сцену. Це саме той випадок, коли скромність недоречна. Інакше преса так і буде відтворювати логічні ланцюжки: від Дмитра Корчинського (прапори "Братства" всі бачили), до Сергія Льовочкіна та московських кураторів. Адже, якщо не розібратись з тим, що сталось, вибухнути може будь-де. Так, як це і відбулось. Силовики готувалися до провокацій у... Печерській лаврі, куди і підтягнули основні сили спецзагонів та батальйони тероборони для протидії. І, поки, бійці відпочивали на газонах під осіннім київським сонцем, у центрі столиці повним ходом йшла репетиція військового заколоту. Не виключено, що ті, хто її планував, навмисно і злили хибну інформацію, аби дезорієнтувати спецслужби і силові структури та відволікти їх від епіцентру справжніх подій.
Спроби "Свободи" та бійців батальйонів вгамувати "заколотників" – це лише половина справи. Другу частину потрібно "дотиснути". Справа в тому, що, як і в багатьох спецопераціях, у режисерів згаданих подій сталися свої "дрібні" проколи. Вони, нібито, спланували все, окрім такого важливого пункту програми, як відступ на заздалегідь підготовлені позиції. Після затримання найбільш активних персонажів, військова прокуратура, як і прокуратура міста Києва мають дати відповідь, хто стоїть за організацією заворушень, схожих на спробу військового заколоту. Якщо цього не станеться – чекайте продовження вуличних провокацій та яскравих сюжетів про Україну на російських телеканалах.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
