Як це може бути. Трохи фантазії. (Навіяно Маршем Незалежності)
(Зовсім не утопія).
Пропоную на честь свята Незалежності трохи розслабитися, усміхнутись і уявити, як може виглядати парад 24 серпня у недалекому майбутньому.
Отже, Хрещатик, на трибуні – Президент, Прем'єр, Голова Верховної Ради, урядовці, почесні гості – тут все традиційно. Урочисту ходу починають юні програмісти. Лунає голос диктора: "В зведеній колоні – представники кібернетичної оборони країни. Завдяки цим молодим талантам, всі плани потенційного агресора негайно стають відомими. Немає жодного пароля, чи секретної системи, у яку не змогли б проникнути ці симпатичні хлопці й дівчата. Під час тестування своєї новітньої системи захисту країни їм вдалося відключити всі ракетні комплекси та навігаційні супутники країни-агресора". Тим часом, камера крупно показує молодих людей, які аж зовсім не військовим кроком ідуть Хрещатиком. Більшість з них не можуть відірватись від своїх планшетів. Кілька чоловік збиваються з ритму, вивалюються з колони і розчиняються у святковому морі вишиванок та синьо-жовтих прапорів. Люди радісно обіймають і тиснуть руки комп'ютерним геніям. До центральної трибуни, на якій стоїть Президент країни, доходять лише кілька чоловік. Решта талановитої молоді вже поглинута київськими кав'ярнями, на вхідних дверях яких написано: "у нас є безкоштовний Wi-Fi".
Тим часом, у кадрі з'являється зведена колона батальйону математичного аналізу та прогнозування. Саме ці усміхнені хлопці та дівчата, переважно – в тактичних окулярах, багато хто у футболках з написом "жидобандерівець", скасовують всі плани ворожого Генштабу ще до того, як їх там розробляють. Думаєте, я обмовився? – лунає голос диктора. Тричі ха-ха-ха, це не обмовка. Молоді математики, на основі зібраних електронною розвідкою даних, аналізують всі можливі рішення противника. І розробляють плани їх нейтралізації з тим, щоб ліквідувати небажані ймовірні сценарії ще до моменту їх розробки. Це, ніби зазирнути у майбутнє, і звідти скоригувати минуле. Прибрати, так би мовити, передумови хвороби. Одним словом, кльові чуваки зараз ідуть повз трибуну з керівниками держави та почесними гостями. Слава батальйону "Ботан-1"! – лунає з динаміків під схвальні овації присутніх.
Парад триває далі. В повітрі, над центром столиці – армади безпілотних літаків. На марші – авіатори. Це – працівники офісів. Вони ідуть Хрещатиком, тримаючи в руках мобільні пульти керування. Так званий, колишній "офісний планктон", який без відриву від роботи, улюблених кава-машин та кондиціонерів, керує сотнями тисяч найдосконаліших у світі безпілотників. Не відриваючи свою п'яту точку від офісних крісел, під музичний супровід "Океану Ельзи" та "Воїнів добра" Ляпіса Трубецького, вони знищують ворога у найнедоступніших місцях. Ніхто не сховається від безпілотників, якими керує покоління вже дорослих дітей, які, фактично, з молоком матері всмоктали техніку гри в аркадні стрілялки та авіаційні й космічні симулятори. Їхні безпілотні апарати проникають скрізь – навіть в сантехнічні мережі та технічні канали, як у фільмі "Матриця", і знищують ворога на тимчасово контрольованій ним території. Серед офісних працівників, які крокують нині Хрещатиком – є кілька Героїв країни. Які, після того, як їх літаки було підбито, спрямували крилаті машини в зосередження ворожих військ, чим нанесли йому колосальних втрат. Після вогневого тарану, пілоти перезавантажили свої комп'ютери, випили трохи кави з коньяком і активували нові безпілотні літальні машини.
Але що зараз відбувається на Хрещатику? Ви чуєте гул багатьох потужних двигунів, відчуваєте звукову хвилю, від якої здригається скло у навколишніх будинках та обсипається штукатурка в "Трубі" під Майданом, з якої перелякано визирають торгівці національною символікою, але нічого не бачите? Президент, схоже теж збентежений, озирається в пошуках міністра оборони за роз'ясненнями. Для нього, як і для вас – це сюрприз. Волонтери змонтували системи відеокамер та екранів й нанесли спеціальне покриття на броне-техніку харківського танкового заводу. Тепер наші танки непомітні не лише для ворожих радарів і ракетних систем, а й для людського ока. Лише якщо ретельно пригледітися – можна побачити малопомітні силуети та вдихнути вихлоп спаленої солярки. Який підтверджує, що танки справді їдуть Хрещатиком. Доречі, цей смердючий вихлоп – на сумлінні наших вайлуватих тиловиків, які, бачте, не встигли встановити на нову техніку водневі двигуни, розроблені у Мелітополі, та новітні молекулярні акумулятори. Які суттєво зменшують нашу залежність від будь-яких нафтопродуктів. Але така модернізація – вже на часі. Між іншим, парадна бронетанкова колона вже передана десантникам ен-ної бригади, які планують здійснити експериментальний рейд тилами супротивника... Отже, дякуємо українським волонтерам і дивимось на батальйон бойових роботів. Прототип цих машин розроблено юними техніками одного з районних палаців дітей та юнацтва на півдні нашої країни. Тепер цими "іграшками" комплектують ударно-штурмові загони батальйонів спеціального призначення... Попередній досвід застосування цих машин свідчить, що вони здатні, навіть не застосовуючи бортову зброю, переконати агресора припинити незаконні дії, скласти зброю і піти у монастир.
Трохи незвичний для нас парад триває, але тут варто зробити паузу. Все це не якась там утопія. Бо все, що ми здатні собі уявити, можна здійснити. Історія людства це підтверджувала багато разів. Про малюнки гелікоптерів Леонардо да Вінчі, або підводні човни Жюля Верна нагадувати? Але для цього потрібно сприйняти як аксіому простий факт, що країна існує не лише задля того, щоб нею користувались олігархи, судді, прокурори, начальники міліції, та різно-рангові корупціонери у владі. Як тільки в нашій державі згадають, що окрім згаданих верств населення, ще існують вчителі, військові (не лише генерали), всілякі винахідники та юні техніки, студенти, інші "ботани", і взагалі – мільйони людей, не причетних до розподілу національних активів і тіньових схем – можна починати готуватись до параду. Який, насправді, буде парадом Перемоги. З Днем народження, Україно!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
