Не варто повертатись у клітку, з якої вийшли
Побачив щойно трохи кумедну, й трохи сумну інформацію про те, що в окупованому Криму припинено обслуговування Visa й Mastercard. У зв'язку з міжнародними санкціями проти російських банків. До слова: ті, хто продовжують сміятись над санкціями – робіть це ще гучніше, будь ласка. До сліз. Бо між гучним реготом й істерикою відстань не значна. Але не про це мова.
Російські банки випустили власні картки із своєю платіжною системою, яку назвали, ніби знущаючись, "Мир". Ну, це щоб кримчани не здогадались про причинно-наслідкові механізми. Чому їх відокремлюють, в тому числі, й фінансовим парканом, від решти світу. Як мешканців зоопарку відокремлюють від людей, які здалеку дивляться на ікла, хоботи, зуби, хвости. І, знаєте, було б прикольно, аби російські банки були чесними із своїми клієнтами. І внутрішню платіжну систему для окупованої території назвали не "мир", а, скажімо, "окупація". Або "анексія". Або просто: "війна". Так, щоб кожен власник платіжної картки "мир", яка діє, з певними глюками, між кількома російськими банками, розумів причину свого персонального відокремлення від цивілізації й переміщення у вол'єр, відокремлений від решти світу. Причинно-наслідкові зв'язки ніхто у світі не скасовував. Вони діють. Й про ці наслідки, які триватимуть ду-у-у-уже довго, варто пам'ятати.
І, кілька слів про Україну скажу. Перебуваючи у країнах ЄС відчув ставлення європейців до нас з вами – власників синьої книжечки із тризубом. Невеличка затримка була лише при перетині україно – польського кордону – через значну кількість автомобілістів з обох боків цього самого кордону. Далі пішло все як треба. Біометричні паспорти діють бездоганно. У Німеччині стали свідками масованої перевірки документів на автобані на предмет виявлення нелегальних мігрантів. Під Мюнхеном поліція зупинила рух на швидкісній магістралі й перевіряли документи у всіх водіїв та пасажирів авто. Наш український паспорт викликав у німецьких стражів порядку позитивну реакцію. Таку ж, як й німецькі паспорти. На швейцарському кордоні, де також збережено паспортний редут проти нелегалів (Швейцарія не є членом ЄС), ми теж почули дружнє: "Україна? Проїжджай, Велком до Світзеленд!" Це все відбувається аналогічно до того, коли до Швейцарії в"їжджають, наприклад, канадійці, чи громадяни США. Спокійно, без нервів, з повагою і – швидко. Ці два приклади я описав лише з однією метою. Поспівчувати тим, хто залишився у вол'єрі (резервації), оточеному колючим дротом й покроковою електрикою. Звісно, у нас теж не медом помазано: ціни, тарифи, гривня, корупція... Але треба бути цілковитим ідіотом, щоб мати бажання повернутись у клітку під російським триколором. Сподіваюсь, що з Україною такої трагедії більше не станеться ніколи. Якого б Медведчука вони нам не сунули на вибори.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
