До чого призводить війна між поліцейським й професором
Війни бувають різними. За свободу й незалежність. За нафту й вплив. За гроші. Війна між заступником начальника Головного слідчого управління Національної Поліції Євгеном Шевцовим й професором Валерієм Івановим з розряду дивних війн. Під час яких навіть використовують заручників. Професор продовжує випробовувати на собі всю міць рідної правоохоронної системи. Й переконаний, що став мішенню, оскільки, насправді, б'ють по його сину Денису, який перебуває у вимушеній еміграції за кордоном.
В часи великих змін, цей, як модно казати, кейс може потрапити до Вікіпедії під назвою "війни Шевцових – Дегрик (дружина високопосадовця Нацполіції, яка фігурує в різноманітних журналістських розслідуваннях, разом із своїм чоловіком) проти Іванових (батька й сина) ". Останніми повідомленнями з поля бою стала інформація від адвоката Валерія Іванова Масі Найєма про те, що ДБР почала досудове розслідування у кримінальному провадженні за заявою "Академії української преси". Суть цієї історії наступна: на вимогу слідчих Головного слідчого управління Національної Поліції України було надано відповідні фінансові документи. Копії яких одразу з'явились в мережі.
Війна поліцейських з професором, на тлі глобальних подій та протистоянь, можливо, виглядала б дещо кумедно. Якби вся ця історія з локального рівня не перейшла у розряд справ міжнародного значення. Європейська федерація журналістів виступила із заявою, у якій йдеться про стривоженість фактом блокування, завдяки судовому рішенню низки он-лайн видань в Україні. Йдеться про рішення знаменитого судді Печерського районного суду Сергія Вовка, який виніс просто "казковий" вердикт про припинення діяльності 17-ти он-лайн ресурсів. Одразу. Саме на цих сайтах було оприлюднено інформацію про статки й бізнеси родини Шевцова – Дегрик. Але не менш хвилюючим моментом для європейських колег стали ознаки затягування процедури розгляду апеляції. Генеральний секретар Європейської Федерації Журналістів Рікардо Гутьєррес повідомив, що EFJ засудив ці прояви цензури на майданчику Ради Європи щодо захисту журналістики.
Тож я особисто "вітаю" всіх учасників цієї дивної війни – вона вже вийшла за межі регіонального конфлікту між поліцейським і його дружиною з одного боку й професором та його сином з іншого. Ця епічна драма вже дісталася до Ради Європи як один із кейсів про тиск на свободу слова в нашій країні. Дуже вчасно, треба сказати, на тлі кампанії за "свободу слова" з боку рупорів Віктора Медведчука. Оскільки конфлікт не вщухає, чого очікувати далі? Заяв від Генсека ООН, керівництва Європейського Союзу та президента США? Й хоча реакція посольства Сполучених Штатів вже була, думаю, президента Трампа все ж не варто втягувати у ці справи. У нього нині своїх проблем вистачає. Окрім цієї епічної війни поліцейського з професором в далекій, але такій рідній Україні.
Цікаво, чи стежить за "бойовими діями", у яких активним фігурантом є його підлеглий, керівник Національної Поліції Ігор Клименко та міністр внутрішніх справ Арсен Аваков? Й чи не вважають вони, що забагато ресурсів з боку правоохоронної системи кинуто у пекельне полум'я цієї дивної війни? Чи не відволікають правоохоронців всі ці обшуки у квартирі професора, політичні заяви журналістських організацій, судові рішення, які намагаються "прикрити" он-лайн видання, від реальної боротьби з корупцією та злочинністю? І це на тлі існуючої в країні криміногенної ситуації. Бо, яким би не був результат цього протистояння, навряд чи подібні бойові дії можуть бути активом в історії реформованої Національної поліції та її слідчого управління. Можливо, в країні є важливіші проблеми, аніж війни поліцейських з професурою за рахунок платників податків? Й чи не час звернути увагу на абсурдність того, що відбувається, щоб зробити відповідні кадрові рішення? Чи ми й далі будемо спостерігати за дивними війнами із застосуванням державного ресурсу під акомпанемент заяв міжнародних організацій про порушення свободи слова в країні?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
