4 квітня 2022, 11:53

Де біда – там ПДМШ. Сьогодні – у визволених містах

ПДМШ знову на війні. Тобто, медики-добровольці на війні з 2014 року, але останнє вторгнення рашистів призвело до додаткової мобілізації ресурсів. Зараз, коли ЗСУ звільняють українські міста, разом із українськими військовими туди заходять й наші медики. І зрозуміло чому – люди під окупацією були позбавлені доступу до найнеобхіднішого – до медицини.

Такою є політика путінської росії – позбавити українців всього: захисту (це армія), здоров'я (медицина) і життя (створення чергового голодомору через знищення продуктових запасів і спроби зриву посівної). Але рашистські орки відступають і цивілізація повертається у ще зруйновані путіноїдами українські міста.

Геннадій Друзенко з цього приводу вдало зімпровізував: "Де біда – там ПДМШ (Перший добровольчий мобільний шпиталь ім. Миколи Пирогова). Приміром, сьогодні екіпаж швидкої вивозив з розбитого російськими орками Гостомеля літню людину, якій місяць не надавали необхідної допомоги через окупацію міста. Як бачите, рашистів вибили з Гостомеля і медицина повернулась. Зокрема й завдяки кільком екіпажам ПДМШ, які тепер щодня курсують між Ірпенем, Гостомелем, Бучею і Києвом.

Ось вам і цивілізаційні відмінності між світами: росія – це смерть, вбивство людей, параліч систем життєзабезпечення. Україна – це професійні військові, які нищать вищезазначену наволоч. І лікарі в касках і бронежилетах, які з'являються одразу, з першою можливістю. Практично разом з військовими.

Дякую екіпажу в складі: водія Вадима Лахненка, який маневрує між залишками обгорілої російської бронетехніки і нашими блок-постами ніби пілот "Формули 1", й лікарів Ії Савицької та Олега Зіневича – які за основним місцем роботи працюють у київських лікарнях і, навіть, в ДУС. А у вільний від роботи час рятують людей на передовій і в містах, які постраждали від вторгнення. Так переможемо! Слава Україні! На відео: Олег Зіневич надає допомогу людині, яку екіпаж ПДМШ вивозить з Гостомеля.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Віденський ландромат на російських рублях? Або куди зникають гроші з української оборонки?

У попередньому блозі я піднімав критично важливе питання: чому репутація постачальників Сил Оборони України має бути кришталево чистою, а будь-які підозри у зв'язках з РФ або санкційний шлейф – відсутніми апріорі? Ми говорили про Сеяра Куршутова та ризики у зв'язку з тими підозрами, які оприлюднені в медіа і соцмережах...

Чому репутація постачальників Сил Оборони України має бути бездоганною й без підозр у зв'язках з рф?

Україною несеться багато медійних скандалів. В одному з них йдеться про Сєяра Куршутова, який був під санкціями РНБОУ. Запроваджено ці санкції, згідно реєстру РНБОУ, указом 169/2021 від 21...

Культурно-цифровий фронт: як в голови росіян й в російський цифровий простір заходить одна українська гра – ніби "міна" з дистанційним керуванням

Знаєте, що таке когнітивна війна? Це боротьба за розум, за вибудовану в головах людей систему цінностей. Тобто – це боротьба за свідомість мільйонів, а, можливо, й мільярдів людей по всій планеті...

Підрозділ Юрія Касьянова. Яким він був

Бойовий підрозділ розформують? Вранці мені зателефонував Юрій Касьянов і сказав: "Ви ж хотіли побачити можливості підрозділу. Нас розформовують...

Коли гра рятує життя. Важливі основи протимінної безпеки

Україна нині одна з найбільш замінованих країн світу (ООН вважає, що найбільш замінована). Потенційно забруднено мінами близько чверті території, 139 тис...

Хто і навіщо підштовхнув країну до провалля?

Закон 4555, який встановив перепідпорядкування НАБУ і САП Генеральному прокурору міг би мати катастрофічні наслідки для України. Якщо подивитись на мапу світу, слід визнати очевидне: реальних партнерів, які допомагають Україні, не так вже й багато...