Сьогодні по дорозі на роботу мені показали віллу власника міськгазу
Він давно жив на нашій вулиці. Один час ремонтник, пізніше бізнесмен, а може й барига, років з десять тому він отримав в оренду міськгаз одного з міст обласного підпорядкування десь на Півдні країни.
Спочатку швидкими темпами за бетонним парканом піднявся перший будиночок з білої цегли на трьох поверхах. Через кілька років поруч з'явився ще один, як жартували сусіди – для прислуги. Невдовзі, захопивши кілька соток сусіднього "нічийного поля", дядько звів третій дім для доньки. А ще через пару років на цій само вулиці, викупивши дачну ділянку, підприємливий "газовик" підняв на кілька поверхів четвертий і п'ятий будинки для сина.
Як то кажуть – дай Боже кожному. Але, проїжджаючи сьогодні через Майдан Незалежності я побачив страйкуючих працівників з його облгазу. Напевне там були і його підлеглі.
А кілька місяців тому мені розповіли, що у його міськгазі місяцями не виплачують зарплатню...
Пригадується остання гостина у тітки дружини в Італії. Вуйна має двоповерховий котедж у Вероні. За опалення та гарячу воду щороку сплачує до 12 000 євро. Звичайно я запитав, чи можна не платити і чи є у неї борги. Тьотя одразу підвела мене до лічильника з краном, який знаходився на вулиці, розташований так, щоб перекрити газ могли не заходячи на її приватну ділянку.
Такі ж краники та лічильники стоять біля входу у кожну квартиру у всіх, без винятку, багатоквартирних будинках сонячної Італії. Боргів там немає, бо газ відключають у випадку заборгованості – на другий день.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
