Висновки за результатами початку переговорів з агресором у Мінську

Переговори у Мінську стали початком, а не завершенням процесу повернення миру на Донбас і Україну. Якщо Путін відмовиться від них у майбутньому – це стане сигналом для Заходу надати Україні не лише військово-технічну, але й військову допомогу. З іншого боку не використання переговорних можливостей, дало б аргументи для противників України серед проросійських політиків у ЄС.

Важливо, що переговори у Мінську відбулися перед самітом НАТО в Уельсі (Великобританія) в якому візьме участь Україна. Відомо, що головним страхом російської сторони є вступ України до Північно-Атлантичного альянсу...

Порошенко використав переговори у Мінську для безпосередніх контактів та впливу на президентів Білорусії та Казахстану, що також незадоволені економічною експансією Москви. Під носом у Путіна Порошенко провів демонстрацію нових можливостей України, яку підтримує економічно-могутній Євросоюз. Реакція Назарбаєва була красномовною – казах заявив, що не бачить загрози для своєї країни у співпраці Брюсселя і Києва.

Після проведення переговорів у Мінську зникають неофіційні причини затримки ратифікації Угоди про асоціацію з Євросоюзом. Комісари ЄС взяли участь у переговорах з країнами Митного союзу, що нейтралізує аргументи проросійського лоббі в Європі про нібито шкоду від асоціації з Україною для європейського бізнесу у Росії.

Ну і план Путін-Меркель, як це часто буває, виявився фікцією – всі хто були на 100% впевнені, що канцлер домовилася з Путіним і повірили у чергові фантазії Іларіонова, – мають зробити висновки і більше не звертати уваги на апокаліптичні прогнози.

P.S. Обговорення можливе на моїй сторінці в ФБ для не анонімних користувачів