Про заяву Rothschild Trust і гібридну війну

Тихо і непомітно пройшла інформація про те, що Rothschild Trust підтверджує передання в управління корпорації Roshen у "сліпий траст". "Blind trust" – так називають структуру, в дії якої власник не має права втручатися і керувати.

Як виявилося підготовка до передачі компанії президента тривала 12 місяців, а угода про це була підписана 14 січня 2016 року. Тобто в день, коли на прес-конференції президент сам повідомив про це.

Здавалося б питання вичерпано? Адже покупців на концерн наразі немає.

Якби не так. Три місяці опозиція завзято дискредитувала і відверто кепкувала з ідеї сліпого трасту – від такого політично важко відмовитися, тому по інерції горе-коментатори, як заведені, повторюють старі звинувачення.

Тим часом, не помічається інше: як в умовах війни, коли нікого з покупців не цікавив концерн, Президент все ж таки знайшов спосіб виконати дану обіцянку – передав його в управління до якого не має права втручатися. Відповідно він нічим не зможе Roshen допомогти, використовуючи свою посаду і повноваження.

Але ж у цьому немає "зради" – тому це майже нікого не обходить.

Звичайно прикро, що Порошенку довелося зареєструвати закордонні компанії, перш ніж розпочати процедуру утворення Blind trust. Не було б цього – не фігурувало б прізвище українського президента у велетенському розслідуванні поруч з реальними, не вигаданими корупціонерами, які вивели з своїх країн мільярди через офшори.

Але чи не ми самі його підштовхнули до відкриття за кордоном тих кількох номінальних компаній вартістю пару тисяч доларів без яких Rothschild не зміг би утворити сліпий траст з Roshen?

Тоді за що ми критикуємо Порошенка? За виконання вимог громадянського суспільства і опозиції?

Адже розуміючи, що в умовах диктаторської Росії та палаючої у війні України покупці не будуть поспішати купувати Roshen, громадянське суспільство чомусь більше повірило упередженій і зацікавленій опозиції, діячі якої переконували, що Порошенко, нібито, не хоче продавати концерн.

А скільки ж негативу, скільки ненависті вилилося не на ворогів по ту лінію фронту, а на президента своєї країни!

Чи розуміємо ми, що нами зіграли у брудну політичну гру, свідомо розраховану на зниження в цілому підтримки української влади?

Ну що нам до приватного концерну Roshen, для створення якого Петро Порошенко не використовував державні ресурси?

Від чого страждає життя пересічних українців: від того, що Порошенко не знайшов покупців на Roshen, чи, для прикладу, від того, що державна компанія Укрнафта заборгувала бюджету більше 9 млрд грн?

Якщо страждає через мільярдну заборгованість Укрнафти, тоді чому ми кричимо лише про Roshen?

Найбільше "цукерковій" міжукраїнській війні тішаться у Москві. Увесь цей час, коли ефір переповнювали тони бруду і ненависті там будували графіки зниження рейтингу українського президента, щоб дочекатися коли можна буде остаточно дестабілізувати ситуацію в Україні і розпочати відкритий наступ.

Гібридна війна – це досягнення політичних цілей агресора не тільки за допомогою грубої військової сили. І справді навіщо витрачати на українців російські танки і зайві набої – ми і так одне одного перегриземо. Наприклад за Roshen, або за якесь інше яблуко розбрату, яке нам вчасно підкинуть з Кремля.