Кому і чим заважає генеральний прокурор Луценко
Сьогодні голова комітету ВР з питань запобігання і протидії корупції Єгор Соболєв зненацька зажадав відставки генерального прокурора. Причина, є, на перший погляд, дуже далекою від корупції, як заявив Єгор у зв'язку з незадовільним розслідуванням справ, пов'язаних з Євромайданом.
Здавалося б що спільного у боротьби із корупцією з розслідуванням розстрілів Небесної сотні? З таким успіхом питання розслідування міг піднімати і комітет з питань свободи слова та інформації, де чомусь не захотів працювати Соболєв-журналіст.
Друга нелогічність кидається в очі кожному, хто хоч трохи знайомий зі справою. Ось уже за третього генерального прокурора підряд розслідування розстрілів очолює одна й та ж людина – Сергій Горбатюк. Але про нього у Соболєва ні пари з уст.
Тим часом Горбатюк вже неодноразово заявляв, що не вважає слідство затягнутим, нагадуючи, що справа розстрілів біля телецентру в Литві розслідувалась 25 років.
Юрій Луценко – перший генеральний прокурор, який наважився спочатку апаратно, а потім і публічно підганяти Сергія Горбатюка, вимагаючи від нього передавати справи до суду справи про розстріли Небесної Сотні.
Однак справжня атака на генпрокурора почалась, як тільки він відібрав у Горбатюка справи про фінансові зловживання Сім'ї Януковича, вимагаючи підготувати і їх до заочного судового процесу.
Зауважу, йдеться не про мільйони, і навіть не про сотні мільйонів – про мільярди гривень. Там розслідування справжньої корупції, яке мало б зацікавити профільний Комітет.
І саме там спостерігалося свідоме, чи не свідоме затягування слідства через принципову позицію Горбатюка уникати заочного судового процесу.
Зрештою, дійшло до загрози втрати частини активів з яких на Заході почали знімати арешт, не отримуючи інформації з України про розслідування і проведення суду.
Розслідування і заочний розгляд справи проти Януковича та його поплічників за створення злочинної організації, якого добивається Юрій Луценко, – це довгоочікуване продовження Революції Гідності. Те, що створює загрозу для злочинців і дає реальну надію на покарання.
Слідство у нас не може тривати 25 років, як у Литві. Учасники Євромайдану: і Юрій Луценко, і Єгор Соболєв і ми з вами – маємо право і повинні побачити результат: вирок суду і конфіскацію награбованого майна.
Зрештою, як нагадав генпрокурор перед зустріччю в рідними загиблих з Небесної Сотні, розслідування численних злочинів нацистів у другій світовій війні тривало лише 5 місяців, а потім почався знаменитий Нюрнберзький судовий процес.
Який тоді сенс у тому, щоб вимагати відставки генерального прокурора, єдиного, хто наважився вимагати прискорення розслідування і передання справ проти Януковича до суду?
Пояснень може бути два. Або це втома, розпач і злість, що відключають розум – зрозумілі емоції для тих, хто був на Майдані.
Або це точний розрахунок тих, хто під загрозою втрати награбованих мільярдів, хоче вибити ключову фігуру, що створює загрозу для них – генерального прокурора.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
