Синдром Гройсмана – від любові до... розрахунку
Кажуть від любові до ненависті один крок, але слухаючи несподівано критичні виступи Володимира Гройсмана про Петра Порошенка я чую не так про ненависть, як розрахунок.
Його любов була нібито щира і непідробна. Виглядало, що Гройсман підтримував Порошенка і коли був спікером, і коли став прем'єром. За 5 років я не знайшов жодного (!) не те, що критичного, навіть незадоволеного речення Володимира про свого Президента.
У 2015 році Володимир Гройсман писав Петру Порошенку: "Я високо ціную Вашу наполегливу діяльність у відстоюванні національних інтересів України, Ваш державницький дух, рішучість та принципову позицію щодо реалізації європейського вибору нашого народу. Неоціненним є Ваш особистий внесок у протистояння зовнішній агресії, у справу встановлення миру...".
Такої кількості компліментів я не говорив ні одному начальнику, але Гройсман не соромився, образно кажучи, стелитись килимовою доріжечкою під ноги.
Судячи з виступу вразило Гройсмана і отримання Томосу ПЦУ, про що він так і сказав своєму Президенту, (відео і досі береже 112 канал): "Я знаю зсередини, наскільки важко це давалося. Якби не його (Петра Порошенка – ред.) здібності і характер, ми б ще віками чекали цей Томос для України..."
Підтримав Володимир Гройсман і висунення Порошенка кандидатом у Президенти, полум'яно виступивши на його форумі "Від Крут до Брюсселя". Що й казати – навіть 21 квітня в день, коли стало відомо про перемогу Зеленського, прем'єр із неприхованим захопленням написав: "Дякую Петру Порошенку за 5 років, упродовж яких насправді було зроблено багато, щоб Україна стала сучасною європейською країною".
Медоточиві уста прем'єра стали кислими і колючими десь за три тижні до виборів, коли Володя признався, що його начебто мучило всі 5 років. Зізнання почулись у кількагодинному інтерв'ю Гордону, який не міг стримати втіхи і, слухаючи прем'єра, постійно задоволено посміхався.
Що ж відбулося з вірним "порошенківським" прем'єр-міністром і спікером з яким раніше ніколи не було проблем? З цього приводу існує кілька припущень.
Версія перша – Гройсману пообіцяли зберегти посаду прем'єра на чолі уже чужого коаліційного уряду. Оскільки соціологія свідчить, що шансів пройти у Верховну Раду у його персонального партпроекту нема, лишається бути корисним для нової влади. Можливо вислужуватись навіть більше, ніж це потрібно своїм, адже для середовища Зеленського він чужий.
За другою версією йдеться про відмову від кримінального переслідування наближених посадовців, які можуть бути звинуваченими у корупції. Не хочу називати прізвищ, вони відомі і вже не раз були озвучені в ЗМІ.
Наскільки реальними є ці мотиви не знаю. Час виявить все, що зараз є тимчасово прихованим. Знаю одне – скільки не служи, посади прем'єра не вислужиш.
Навіть якщо вислужуватись й виконувати найбрудніші доручення.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
