Кошляк: інший подих

Творчість Віталія Кошляка викликала найбільшу цікавість на цьому блозі, так що я вирішив написати про нього ще.*

У фільмі "Куля" молодший брат говорить старшому, єврейському Дон Кіхоту, босяку Кулі: "Пікассо називав мистецтво найбільшим шарлатанством. Ти береш олівця і папір, що коштують кілька центів, а отримуєш мільйони" На що Куля відповів: "А чим поганий мільйон доларів?"

Спробуйте загнати інтелект у фарби. В історії світового мистецтва для мене є два чоловіка Пікассо і Кошляк. Дурнів мало, вони сидять по психушках, а от ідіоти мільйонами шастають кучно і згруповано вулицями, магазинами, інтернатами. Передати трагедію чи зачарованість життям, будь то квіти, будь то дорога, яка веде в болючу невідомість ("Дорога"). Убити амебний холодний інтелект і на інтуїції вийти у вищі сфери, пройти занепад і падіння держав, правителів. Все це є у Кошляка. Зробити мистецтво з квітів, соковитих і живих, де радість життя висотана тим же мистецтвом. Сховані від проклятого світу очі людей і нутряна інфернальна шизоїдність, внутрішня еміграція ("Дама під парасолькою") Де тони грають пору в'янучого і короткого життя, а коти – це правителі нашого світу. Де президент Обама з білим здоровенним котом виглядає тендітним і сором'язливим хлопчиком, а десь чорний чоловік до половини висунувся і попав у "кадр". Але у випадковості я не вірю...Я не вірю і в мистецтво юних мастурбантів, що зависають на порносайтах. А потім воно виказує свою думку, з матом і ще чимось, бо Інтернет – така штука: писок не натовчеш. Божі жорнова мелють повільно, але Слово буде за Ним... Богом дихав Модільяні, Богом дихає Кошляк.

Ми люди, а тому помиляємося, але чому жорстокість недорослів становиться домінантною? Держава буряків не може плодити літаючих корів, людей, котів. І тому знов чорно-білий колір загидженого нашого життя.







________________________

* Хтось каже, що Ленін – гриб, і усі радіють, хтось каже, що Забужко – Маркес, і усі кивають, а у попередній статті було написано, що Кошляк – Сведенборг, і чомусь не всі це зрозуміли (Прим. Є.Чуприної).

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.