''ЗАСНІЖЕНА ВЕСНА''. Армію – не орендують.
"ЗАСНІЖЕНА ВЕСНА"
Вчора все було скромно, але щиро. Ми зібрались на Майдані, аби руками допомогти визволенню Києва з полону. Добирались метрополітеном, тримаючи по кілька лопат кожний. З нами не було політиків, не було центральних каналів. Нас було приблизно в десять разів менше, ніж лайків і перепостів під закликом зібратись і повернути собі місто. Класична ситуація.
Ми не пішли в мерію – вона була порожньою. Ми не протягнули Попова обличчям по снігу і не посадили його на потяг у Комсомольськ – він був у Польщі, далеко від столиці України. І навіть якби у паралізованому місті, де замерзають люди, це було завданням номер один, для бойових дій вчора нас було замало. Та якщо запитають, заради кого ми прийшли – чи заради відомих партій, чи заради винагороди, чи заради самих себе-свого міста-своєї країни, – ви почуєте тільки одну відповідь.
Ми повинні оголосити війну проплаченим протестам. Не соромно йти маршем п'ятьма сотнями рішучих – соромно йти маршем десятьма тисячами куплених. Армію – не орендують. Патріотів через партійну касу – не замовляють. І якщо ми вже на вулиці, якщо ми вже на площі, якщо ми протестуємо чи справді повстаємо – ми хочемо відчувати поряд гаряче серце і міцне плече, а не дешевих лякливих акторів вартістю 50 гривень година.
З Майдану ми пішли до Олександрівської клінічної лікарні, що на Басейній. Там – ніяких бульдозерів і спецтехніки, на відміну від вулиці Банкової. Під'їзди до загальної хірургії, реанімації, нейрохірургії, харчоблоку – завалені снігом. Карети швидкої допомоги не можуть підвезти хворих. Продукти для стаціонарних пацієнтів – не доставляються. Ми працювали з 19:20 – і майже до 22:00. Розчистили все, про що нас просили керівники установи. А коли лікарям не вистачало рук – ми просто допомагали переносити ноші з людьми. Нічого особливого. Цими днями сотні людей на трасах і дорогах Києва відчувають дивовижне почуття обов'язку і віри у необхідність взаємодопомоги. Але коли зійде сніг, нам потрібно зробити висновки.
2-го квітня о 10:00 люди збираються біля Верховної Ради. Думаю, збираються не заради Об'єднаної опозиції, не заради ВО "Свобода", не заради Віталія Кличка, а заради того, щоб повернути собі Київ. Бо повернувши Київ, ми повернемо собі Україну. Я також прийду. Але якщо лідери опозиції позганяють туди куплену масовку – це може бути останній ваш мітинг. Наступний може бути вже без вас.
Ми повинні оголосити війну проплаченим протестам і політикам, які їх організовують. Інакше нас ніколи не стане по-справжньому багато.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
