28 жовтня 2015, 18:25

Єлисаветградський синдром

Проросійські сили у Кіровограді активно просувають ідею, що Кіровограду треба повернути стару назву – Єлисаветград.  Єлисаветград – українське місто, назване на честь російської імператриці, у часи, коли Україна була в складі імперії.  

Кампанія підтримки цієі назви  триває роками, але зараз особливо активізувалася, зважаючи на обов'язок містян обрати нове ім'я замість радянського Кірова. Тож акція, "підтримана" "експертною" думкою та зовнішньою рекламою, розгорнулася по всьому місту.  Її натхненники розуміють мету. Ті ж, хто думає, що ця ідея - звичайне повернення історичної назви - самі добровільно накидають собі ярмо на шию. Розписуються в тому, що не бачать Україну інакше, як служницею російської імперії. І не тільки як історичний факт, але й як сучасні наміри. 

Вважаю, що за Єлисаветград на мапі України буде навіть більш соромно, ніж за Кіровоград. Адже появу там імені комуністичного вождя з нами ніхто не узгоджував (врешті як і "першу" появу російської імператриці). А от як пояснити нащадкам, що на 25 році незалежності, на другому році війни з Росією, українці самі обрали назву, яка нагадує про колоніальну залежність від тої самої Росії? Напевно, в психології поруч з Стокгольмським синдромом має з'явитися новий феномен – Єлисаветградський.

25 жовтня у місті провели маніпулятивне опитування щодо назви: кожен охочий міг "проголосувати" стільки разів, на скільки йому вистачало часу. Та хоч біля кожного намету з розставлених біля виборчих дільниць. 

До честі міської ради, результатів цього "опитування" вони, після запеклих баталій, таки не врахували. І ухвалили подати до Верховної Ради всі сім варіантів назв, що фігурували в обговореннях.

Можна звісно заплющити очі на такі новини, адже який вплив на повсякденне життя мають такі символічні речі як назви? 

Але я просто нагадаю тільки одну: "Новоросія". 

Що з'являється в уяві при цьому слові? Вибухи, очікування сина/доньки з війни, зруйновані будинки, невизначена підвішена ситуація, яка заважає країні розвиватися, що ще? 

А назва ця сягає своїм корінням саме в ті часи, коли існував Єлисаветград, а губернія, до якої він належав – була Новоросійською. 

Тож давайте позбудемося Єлисаветградського синдрому і не будемо поширювати власними руками Новоросію на сотні кілометрів від окремих районів Донецької та Луганської областей.

З Литвою проти Москви

Серед союзників, які підтримують Україну від початку війни з Росією, Литва – одна з найпослідовніших і найактивніших. Чи то під керівництвом президентки Грібаускайте, яка постачала зброю до України ще з 2014 року, чи її наступника – Науседи...

"Чорна піхота" знову йде в бій

"Чорна піхота", чорносвитники, чорні піджаки – ці терміни маловідомі нам. Попри те, що стосувалися тисяч, сотень тисяч наших земляків, яким не пощастило жити в роки Другої світової...

Денацифікація Росії

В перші дні нового етапу війни проти України Кремль використовував термін "денацифікація". Саме це слово мало стати ключовим для пояснення причин масштабної агресії...

Закон про деколонізацію. Крок перший.

Війна, яку Україна веде проти російських загарбників – це перш за все війна за ідентичність. За наше право не лише вижити, а бути собою. Після Революції Гідності ми зробили значний крок на шляху звільнення публічного простору, очистивши країну від символів комуністичного режиму...

Терор проти окупантів

У циклі "Вир історії" я здебільшого намагаюся пояснити сьогодення через призму минулого. Нині спробую зробити навпаки – використати нинішні події, для кращого розуміння історії...

Про небезпечні псевдореформи.

Росія намагається знищити Україну війною. Проте серйозно ослабити нашу державу, запустити процес її руйнування, можна не лише зовнішньою агресією, але й безглуздими і шкідливими реформами із середини...