Терор бомбардуванням від Гітлера до Путіна
Однією з опор рашизму – ідеології, що лежить в основі російської агресії проти України – є нацизм. Для обох ідеологій спільними є віра у вищість власного народу над іншими і відтак його право вирішувати долю інших, підкреслена антидемократичність, культ вождя, культ сили, нехтування правами людини і міжнародним правом, теорія про міжнародну змову, яку слід зупинити, апелювання до героїчного минулого, славу якого треба відродити.
Але Путін, запозичив як в Сталіна, так і в Гітлера не лише їх ідеї, а й методи. У першого – депортації, фільтраційні та концентраційні табори, голод як зброю, у другого – бомбардування міст як інструмент терору проти народу, волю якого прагне зламати.
З першого дня масштабної російської агресії на українські міста впали тисячі бомб та ракет, випущених росіянами з власної та білоруської територій, Чорного та навіть Каспійського морів. Свідомо атакують не лише військові чи об'єкти критичної інфраструктури, але й цивільні будівлі, зокрема житлові будинки.
Не здатний зламати волю Збройних сил України Путін вирішив залякати суспільство в цілому. Українці під тиском терору мали б зміни позицію політичного керівництва.
Такі ж цілі формулював Адольф Гітлер, проводячи масові бомбардування британських міст. Перелякані вибухами, руйнуваннями та смертями громадяни Великої Британії мали використати демократичні механізми, аби примусити змінити курс Лондона на потрібний Берліну.
Ця "спеціальна операція" нацистів увійшла в історію під назвою Бліц. Вона тривала вісім місяців: від 7 вересня 1940 року до 10 травня 1941-го і зачепила кілька десятків міст. Було вбито понад 43 тисяч британців і близько 1,5 мільйонів втратили житло. Ковентрі, місто з тисячолітньою історією, знищили вщент.
Головною ціллю повітряних атак був Лондон. Британська столиця пережила підряд 57 ночей бомбардування, сотні літаків скинули на місто понад 6 тисяч тон бомб.
Але зламати британців, які після капітуляції Франції, залишилися наодинці зі спробами Третього Райху завоювати світ, не вдалося.
Відважні пілоти збивали німецькі літаки в небі, із землі їх намагалися дістати зенітки протиповітряної оборони. Тисячі мешканців бралися наводити лад, розбирали завали та рятували сусідів.
Прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчиль не лише звертався до громадян з підбадьорливими виступами на радіо. Він розмовляв з ними на руїнах, приходив у сховища та метро, де переховувалися лондонці. А головне – він продовжував активну дипломатичну роботу, щоб залучити до боротьби із Гітлером Сполучені Штати Америки. Врешті йому це вдалося – американці не лише ухвалили рішення про військову допомогу у формі ленд-лізу, але й в кінці 1941 року безпосередньо вступили у війну з Третім Райхом.
На п'ятий місяць війни рашистський диктатор, який не спромігся військами захопити Україну, знову взявся за терор, кидаючи з неба на нашу землю бомби та ракети.
Тільки за чотири дні червня, із 24 до 28-го, РФ випустила 131 ракету по Україні, повідомляє Валерій Залужний, Головнокомандувач Збройних сил.
Знову смерть прилітає на житлові будинки в Харкові, Миколаєві, Одесі, Києві. Сотні людей стали жертвами атаки такого "військового об'єкту" як торгівельний центр у Кременчуці.
Нам годі уявити, яким би був масштаб руйнувань, якби не вправність та відвага наших захисників.
Але результат у Путіна буде такий же як у Гітлера.
Певен, він не зламає українців, як не вдалося понад вісімдесят років тому німецькому агресору зламати британців.
І між іншим, росіянам не варто забувати, як потім так само нещадно бомбардували німецькі міста.
На цьому нині все. До наступних зустрічей у вирі історії.
Слава Україні!
***
Ми переживаємо часи, про які нащадки читатимуть в історичних книгах.
Я історик, тому започаткував серію "Вир історії", де пояснюю причини та перебіг цієї війни, які криються у попередніх роках та століттях.
Шукаєте відповіді? Потрібні аргументи в дискусіях? Підписуйтеся на ютуб-канал
www.youtube.com/c/VolodymyrViatrovych7
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
