Закон про деколонізацію. Крок перший.
Війна, яку Україна веде проти російських загарбників – це перш за все війна за ідентичність. За наше право не лише вижити, а бути собою.
Після Революції Гідності ми зробили значний крок на шляху звільнення публічного простору, очистивши країну від символів комуністичного режиму.
Але комунізм є лише одним із різновидів російського імперіалізму, який завжди прагне поневолити Україну.
Час зробити наступний крок і здійснити дерусифікацію, деколонізацію нашого публічного простору. Цей процес уже розгорнувся знизу по всій країні, час надати йому твердої законодавчої основи.
Законопроєкт 7253 насправді лише забороняє на майбутнє присвоювати назви, що пропагують Росію. Але, взявши його за основу, ми можемо до другого читання напрацювати справді комплексний закон, що й пропонує у своєму висновку профільний комітет.До речі деколонізація – це не лише про назви.
Місяць на підписі у Президента лежить законопроєкт 7459 про звільнення України від російської видавничої продукції.
Чому порушується Конституція, яка дає на підписання 15 днів? І відповідно до якої президент уже не має права ветувати закон і все одно зобов'язаний його підписати.
Зволікання вигідне лише російським лобістам і я сподіваюся, президент з'ясує, хто у владі в час війни лобіює російські інтереси. Сподіваюся, глава держави почує 306 депутатів парламенту, висновок уряду, звернення провідних видавців, письменників і тисяч українців, які заклИкали його виконати конституційний обов'язок і нарешті підписати цей закон.
P.S. За 256 голосів. Готуємо друге читання
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
