Про знищення Академії сухопутних військ у Львові
Інколи бувають ситуації, що не знаєш з чим маєш справу – з безнадійним ідіотизмом, чи з агентурноою спецоперацією.
Останній привід задуматися над цією проблемою у мене появився, коли прийшла "благая вість", що Міністерство оборони України вирішило перенести "серйозні" військові факультети Академії сухопутних сил, що розміщена у Львові, до Харкова, Сум і т.д. Так танковий факультет має бути перенесений до Харкова. Артилерійський до Сум і т.д.
Просто геніально! І не тому, що під час війни затіюється переїзд – тобто параліч роботи факультету на невизначений час, не тільки тому, що базою танкової академії має стати військова кафедра Харківського політехнічного, не тільки тому, що там просто нашивають на цивільні піджачки лейтенантські пагони, не тільки тому, що це ще одна бухгалтерія, ще один генерал, ще один завгосп і т.д., тобто можливості для дерибану розмазуються до безкінечності, а тому, що нарешті появляється шанс ще раз блискуче "здати все" – історію з блискавичною здачею українського флоту у Криму пам'ятаєте?
Що це – звичайний ідіотизм геостратегів з генштабу? Чи все ж ні? Вже соромно вкотре волати про зраду – але й мовчати вже несила. Країну, армію здають – та ще й змушують коректно мовчати – бо бач, говорити про повальну зраду, якось не теє...
Більш розширено та виважено матеріал про цю затію Міністерства оборони можна почитати в статті Віктора Никорака "Війна у кабінетах" на ресурсі https://zbruc.eu.
Але коли в умовах реальної війни з Росією стратегічний військовий навчальний захід переноситься до Харкова у зону досяжності російської артилерії, в зону, яка може бути окупована на протязі кількох годин, то простим ідіотизмом навіть військовим ідіотизмом пояснити не можу. Прошу не ображатися військовим – свого часу і я походив з офіцерськими погонами, тому знаю про що говорю.
Коли розпочалася російська агресія, я очікував повної мобілізації як влади, так і суспільства. Натомість побачив заколисування: "війни немає, є АТО" (це мотто всієї перестрашеної української влади), "все нормально", "головне не вистрілити першими" (це арія Юліі Тимошенко на засіданні РНБО, коли в реалі спостерігали за здачею Криму – не забули?).
Я думав, що з початком війни, з обранням нового президента в центр країни – в ту саму Вінницю -чи на захід країни підуть ешелони з заводами, з військовими заводами. Памятаєте, як евакуйовували Харківський танковий завод на Урал під час Другої світової... Натомість Завод імені Малишева і далі там і очікує долі Луганського патронного заводу – тобто вивезення у Росію в разі чого? А до нього ми ще в якості бонуса докинемо Інститут танкових військ! Щоб був комплектик, так би мовити. І тоді переливаємося у російські контр-адмірали як зрадник Денис Березовський? Готуємо аеродром, так би мовити...
Ну а у Львові – тобто в тих обрізках, які планується залишити у Львові – ми вивчатимемо, виховну роботу, культурологію, військових диригентів і готуватимемо офіцерів механізованих підрозділів та артрозвідки. Ну і факультет бойового гопака чи гуцульської вишивки гладдю – це я так, для прикола... отже у Львові залишиться культпросвітучилище з військовим макіяжем. Що це?!
Не віримо клятим западенцям?
Є ще одне запитання – якщо це робиться чи подається Президенту в контексті недовіри до львів'ян – бо ж обрали на міського голову Андрія Садового, супостати – і знищення Академії сухопутних військ йде у руслі "сміттєвої війни" та війни з "Самопоміччю", то це взагалі виходить поза всякі рамки. Якщо це форма війни українських політичних кланів в умовах жорсткої військової агресії, то ми маємо позбавитися від них усіх. Бо ж "опускається" у цій "сміттєвій війні" не Садовий, а Львів. А у всій цій афері з розвалом Академії сухопутних військ нищиться сама українська державність! Здається, що хлопчики в погонах загралися... Чи їхні ляльководи...
Кому і навіщо це потрібно? Можна, звісно кпити з цього нонсенсу, але насправді це трагедія. Свого часу Михайло Грушевський "в доброті душевній" розпустив 300 тисячне українізоване військо. Бо ж мав наступити світ любові та миролюбія... Результат не заставив себе довго чекати. В особі живодера Муравйова... Тепер ми ставимо пам'ятники Михайлу Сергійовичу як першому президенту... Чи як історику... Ну і ридаємо за втраченим тоді шансом. Зараз робиться спроба підірвати основи нової української армії. Висновків з тієї трагедії жодних.
Остання подібна спроба розвалити основи української армії робилася паном Януковичем. Януковичем і тією російською агентурою в українських погонах, якою він обставив всі посади в Генштабі та всіх силових структурах. Ще є запитання – чи вона не далі там само... Тоді на ґвалт переносили Академію сухопутних військ до Одеси. Того разу вдалося відбитися. Хоча шматок відірвали. За президента Януковича зруйнували Західне оперативне командування зі штабом у Львові.
Разом з тим можна запідозрити, що генштаб так і не визначився, хто є нашим стратегічним союзником – НАТО чи Росія. Забираючи Академію сухопутних військ з Львова, українська влада демонструє і певну недовіру до наших західних партнерів. Можливо бояться удару в спину? А це вже не питання дерибану грошви, а геополітики – тобто це запитання до Головнокомандуючого і Президента.
Тому дивімось, що буде зараз. І від того, що відбудеться, можна буде чітко побачити хто є хто. Слідкуймо за ручками, так би мовити.
І ще – тільки така багатюща держава, як Україна, може дозволити собі мати з десяток військових академій та інститутів. Біднющі США мають тільки одну військову академію у Вест Пойнті... Їм якось вистарчає... Отож плодімо опереткові заклади та опереткових генералів далі. На всі гроші... Зрештою, вони не наші. А ті ж американські та європейські отож не шкода.
Переконаний, що останнє слово має бути за Головнокомандуючим. А ним у нас є Президент України Петро Порошенко.
Текст написаний спеціально для ZAXID.NET
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
