7 травня 2013, 22:02

Политическая близорукость

Год, прошедший со дня инаугурации Владимира Путина на третий президентский срок, наталкивает на определенные размышления по поводу ложности политического целеполагания и политической близорукости большинства постсоветских политиков.

Очень часто политические лидеры исходят из того, что самое главное – это переизбраться на очередной президентский срок, после чего, якобы, все существующие проблемы и конфликты само собой разрешатся.

В то же время, примеры из политической истории ряда постсоветских стран свидетельствуют зачастую о результате, противоположном ожиданиям, – сложности после победы только начинаются.

Вот, скажем, Леонид Кучма думал, что его переизбрание на выборах в 1999 году автоматически снимет с политической повестки все острые вопросы. Как оказалось – все произошло прямо наоборот. Самые большие проблемы у Леонида Даниловича только начались, причем, с самого начала второго президентства – кассетный скандал, "Украина без Кучмы", Майдан.

Точно также Владимир Путин думал, что его возврат во власть в качестве президента в 2012 году добавит легитимности действующей власти и укрепит политически режим в целом. Оказалось, что само по себе переизбрание Путина на третий срок не решает назревших в стране системных проблем, не добавляет рейтинга ВВП и не гарантирует устойчивости политической системы, даже если оппозиционную активность и удалось подавить.

Команда Виктора Януковича, думается, тоже считает, что победа действующего президента на выборах в 2015 году не только станет гарантией обеспечения бизнесовых интересов околопрезидентского окружения, но и автоматически разрешит существующие экономические и политические проблемы. Наподобие черты, за которой начнется спокойная политическая жизнь. Хотя уже сейчас очевидно, что при существующем подходе, ориентированном только на политтехнологическую сторону вопроса, системные проблемы (отсутствие гуманитарной политики как одна из них) будут только возрастать.

Политическая близорукость, выстраивание всего комплекса политических задач исключительно вокруг победы на президентских выборах, а главное восприятие победы как источника автоматического перехода на высшую ступень политического развития, неизбежно приведет к тому, что самое интересное как раз и начнется после президентских выборов. Даже если (или потому что) в них и выиграет Виктор Федорович.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...