29 липня 2025, 23:07

Поворотний момент Заходу, який не відчуває РФ

Тут Дмітрій Мєдвєдєв знову пустився берегів. Взявся розмірковувати про американських "дідуль" (Владімір Путін свого часу вважав дотепними жарти про "бабуль"). Так, ніби російська вертикаль разом з її офіційними і неофіційними холуями – це суцільні вічно квітучі крокуси.

У цьому контексті згадала слова мудрих людей, які недарма казали, що останній і вищий дар богів людині – це почуття міри. Скочування у будь-якого типу надмірність (ідеалізація, недооцінка значущості ситуації чи захмарність вимог/ультиматумів) – це, як правило, крайня стадія. Бо витягти когось з такого стану зацикленості завжди важко – виключно, якщо суб'єкт зрозуміє неадекватність/невідповідність своїх дій/підходів реаліям. Але це не про РФ.

Відсутність міри давно стала характеристикою Росії. Що у зовнішніх діях, що у внутрішніх. Це не просто волюнтаризм (як Хрущов, кукурудза та "кузькіна мать"). Це надмірність волюнтаризму, коли підвищення градусу на кожному етапі уже просто не відчувається. Починаючи від наглухо завертикаленої політичної системи та фасадності "виборів"/"вибору". І, закінчуючи виразним впаданням в комплекс реваншизму з особливою хромосомністю.

Тому сама собою російська агресія, якщо її не спинити, не припиниться. Росія і так завела світову систему у "ситуацію потрапляння". Меморандум від РФ з неадекватними вимогами щодо України та західних альянсів – класичний приклад надмірності. Схоже, це зрозуміли і в США. А також те, що без дієвих кроків вийти із "потрапляння в ситуацію" агресивного хаосу та шантажу, який усім навʼязує РФ, буде просто неможливо. Мають бути дії, а не лише слова.

Тим більше, зараз складається відповідний глобальний контекст. Маю на увазі те, що на даному етапі, схоже, усі, окрім РФ, налаштовані на готовність повернутись до правил (приклад США і Китаю є показовим), і таким чином – до прогнозованості та передбачуваності відносин, звузивши діапазон ризиків. Допускаю, що поворотний момент у бік руху до повернення правил відбувся (а саме це – повернення до правил та принципу багатосторонності – можна буде вважати завершенням війни на глобальному політичному рівні), питання – лише в часових термінах.

Але в Росії давно втратили почуття міри, а разом із нею – і чутливість до реалій та інтуїцію.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Елементи європейського пробудження

Все ж, війна як у тому числі обвал світопорядку та правил регулювання, змушує ті країни та альянси, які ближче всього відчувають загрози, шукати адекватні відповіді на існуючі виклики...

В пошуках нового "Атланта"

Зрозуміло, що всі ми (маю на увазі різні географії уваги) спостерігали за візитом американського президента до Пекіна. І не лише через персоналії Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна, і проблематику двосторонніх взаємовідносин США та Китаю...

Про "вхідні дані" нового переговорного раунду

Багатосторонні заяви щодо умов, вимог, учасників переговорів свідчать не стільки про "мирний момент", скільки про те, що "вхідні дані" можливого наступного раунду переговорів дещо змінились...

"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"

В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США...

Поліцентричний пострадянський простір

Колись давно, коли в Кремлі ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Володимир Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав...

Про вихід із ''геополітичного блуду", що можливий лише після зупинки війни РФ

Одна відома людина якось написала про іншу відому людину: "Підошви його черевиків грузнули у трясині буденного життя, а думки обіймали весь світ, деміургом якого він був"...