27 липня 2013, 22:48

Эпоха ''исторического материализма'' в российско-украинских отношениях

Публичная сторона сегодняшнего визита Путина в Украину еще раз подтвердила тот факт, что российско-украинские отношения на уровне правящих групп работают, прежде всего, как политтехнологический, постмодернисткий сюжет.

Ориентирован этот сюжет на внутриполитический контекст – создание в обществе мифов и установок, направленных на удержание политического режима и существующего строя.

Для России – это государственническая идея империи. Для Украины – это игра на менталитете пророссийского электората. Притом, что реальные интересы избирателей обоих государств рассматриваются лишь как орудие достижения деловых целей, а не как основа политического действия.

Россия делает вид, что серьезно занята идеей интеграции на постсоветском пространстве. Украина делает вид, что у нас с Кремлем дружеские отношения, а, значит, на этой дружественности можно получать от Кремля какие-то экономические преференции.

Идеологией не пахнет ни по эту, украинскую сторону, ни по ту, российскую. Элиты обеих стран культивируют в публичном пространстве позицию псевдо-отношений, и каждый свой политический шаг рассматривают как элемент игры, цель которой – использовать комплексы и заблуждения электората.

На уровне содержания – отношения России с постсоветскими странами переживают эпоху "исторического материализма". С одной стороны, есть постоянная апелляция к совместному прошлому, культурным и человеческим связям, а с другой, – в современных реалиях действует принцип "не один за всех и все за одного", а "каждый сам за себя". Хоть Россия и выступает инициатором интеграционных процессов на постсоветском пространстве, ответственность за них не несет.

И дело не в персональном составе власти в той или иной стране СНГ, личных качествах и мировоззрении того или иного лидера (качество элит у всех стран бывшего СССР приблизительно одинаковое). Дело в том, что ни одна из стран СНГ, включая Россию как инициатора, не достигла того самодостаточного уровня развития (политического и экономического), чтобы другим по-настоящему в качестве образца что-то предлагать. Ни одна из стран, включая Россию, не готова ставить интеграционные цели выше национальных.

По большему счету, все постсоветские государства сегодня развиваются как национальные. Но в Украине по-прежнему многие продолжают рисовать демонические картины: национал-демократы – брутального "российского сапога", ступающего на украинскую землю; сторонники "Русского мира" – Россию и Путина в роли спасителей Украины.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Що може бути далі після ''ні миру, ні війни''

Власне, навіть, з публічних заяв/розмов можна виокремити дві складові: 1. Зупинка війни та інструменти, які можуть бути задіяні для цього...

Світова еклектика

Все ж, навіть публічне інформаційне поле останніх місяців дає підстави вважати, що є налаштованість у тих, хто має важелі впливу, докласти зусиль для припинення війни...

Про гарантії безпеки

Все ж, показовим є те, з якою обережністю західні лідери обговорюють можливу миротворчу місію в Україні, всіляко підкреслюючи варіант на після гарячої фази війни...

Про стратегічну не/визначеність та рух до неї

Все ж, є відчуття та певні передумови вважати, що адміністрація Дональда Трампа енергійно почне діяти у напрямку зупинки війни. Це також помітно і по рішеннях діючої адміністрації Джозефа Байдена, яка зараз задіює усі можливі ресурси, що важливо...

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...