25 жовтня 2014, 21:52

Почему Кремль ''шифруется''

Владимир Путин и другие представители российской власти постоянно открещиваются от присутствия РФ, ее военных и помощи сепаратистам на Донбассе, фактически, отказываясь признать себя стороной конфликта. И это очень слабая, а не сильная как некоторые считают, позиция.

Во-первых, это пассивная позиция, позиция оправдывания и обороны, она уже предполагает, что Россия там участвует, просто боится в этом признаться, и не знает, как объяснить свое присутствие на Востоке.

Во-вторых, Россия как участник конфликта не верит в то за что/во имя чего воюет. Нельзя "шифроваться" в тылу врага, то есть обоснование войны со стороны РФ надуманное, пропагандистское. Отсюда – запредельная по своим масштабам пропаганда.

В-третьих, Кремль не контролирует перспективу, ввязался в Украину с непонятны продолжением. То есть, боится не то, что не контролировать ситуацию, а вообще попасть в ситуацию.Управляемый хаос как возможная цель Путина в краткосрочной перспективе нереализуема. Хаос нельзя реализовать в хаосе, имею в виду управленческий хаос как особенность украинской политической системы. Мы привыкли к разнообразным политическим и управленческим симбиозам. То есть у нас реформатор и либерал могут сочетаться с социалистом и популистом одновременно. Почти по Гоголю, где, условно говоря, черт и алкоголик – это одно и то же. Каждый раз дискредитируя или стремясь политически устранить того или иного украинского лидера, Кремль надеется, что следующий будет более управляем, а получается наоборот. Даже в тех редких случаях, как с Януковичем, когда воля политика абсолютно парализуется и он становится подконтролен Кремлю, ситуация в Украине все равно развивается иначе. Что касается долгосрочной перспективы, то здесь все еще хуже – мотивация Кремля с точки зрения стратегических выгод непонятна. Ведь даже по Крыму не было, и нет никакой внятной аргументации аннексии – то ли несогласие с границами 1991 года, то ли угроза США и НАТО, то ли стремление воссоединить русских Крыма с русскими Большой России, которые за последние годы много говорят о своем неадекватном положении как для титульной нации протоимперии и конфликтах с представителями кавказских национальностей (то есть национализм и нацизм – это реальные потенциальные внутренние угрозы для России, а не Украины). Все эти варианты аргументации очень уязвимы. В итоге мотивация получается только одна – кража, украсть то, что плохо лежит. И оправдать это истерикой из разнообразных несуществующих угроз. Но истерика и кража не могут быть частью стратегии. А если нет стратегии – то и нет осмысленной перспективы.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...