8 лютого 2015, 16:41

Война и мир в процессе

Ситуация по переспективам Минска 11 февраля может выглядеть примерно так.

Меркель и Олланд уговаривают Порошенко пойти на определенные уступки Кремлю, при этом аргументируя, что часть уступок Украины – это на самом деле способ "совместного обмана Путина", более интеллигентно – совместная линия поведения Украина-Запад. Порошенко готов пойти на маленькие уступки в обмен на большие со стороны России (имеются в виду озвученные в той или инной форме запросы Кремля),и, в общем, прав. США – ожидают, справится ли Европа как переговорщик.

Украинский вариант реинтеграции Донбасса: Западный и Восточный Донбасс, то есть контроль над какой-то частью Донецкой и Луганской областей, с последующей демонстрацией "ДНР" и "ЛНР", что украинский проект более привлекателен для этих территорий, по сравнению с российским. Учитывая, что у России нет опыта национально-освободительной деятельности, только опыт оккупации (так сложилось исторически), это вполне реально, в том числе в рамках Минских договоренностей.

Российский вариант не допущения реинтеграции Донбасса в Украину: "вариант Кадырова", то есть максимальное расширение границ "ДНР" и "ЛНР", подкуп и игра на амбициях отдельных фигур, как это было в Крыму, определение управляемых кандидатур/кандидатуры, сохранение размывания российско-украинской границы, для последующего маневра. Россия будет вкладывать ресурсы в войну, в широком смысле (дестабилизацию в том числе), Украина – в мир (пенсии, зарплаты, инфраструктуру), который тут же будет разрушаться.

Согласование позиций продолжается.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...