21 лютого 2015, 22:36

Майдан дважды ''дал в морду'' Кремлю. Дальше Кремль сам себе ''даст в морду''

В Москве сегодня прошла очень странная акция – Антимайдан. Странная с разных точек зрения.

Во-первых, России не грозит Майдан в украинском смысле. Российская угроза – это межнациональные конфликты на фоне отсутствия межнациональной и межконфессиональной политики. А также внутриэлитный раскол, когда начнет рушиться внутриэлитная круговая порука из-за потерь элиты (экономических, бизнесовых, личных) вследствие политики, проводимой Кремлем за последний год. Усиливающееся отсутствие перспективы никому не может нравиться.

Во-вторых, Кремль сам же активно приложился к радикальному сценарию в Украине. Тема фашистов/антифашистов и титушек впервые появилась 9 мая 2013 года. С этого момента в Украине все действия – и со стороны Януковича, и со стороны РФ – шли в логике разжигания протестных настроений. И разгон студентов на Майдане, и законы от 16 января, и отсечение любых вариантов уступок со стороны Януковича.

Другое дело, что Кремлю все равно не удастся реализовать сценарий развала Украины через управляемый хаос. Упраляемый хаос не реализуем в хаосе (в смысле наличия нескольких центров власти, в том числе власти гражданского общества).

Майдан дважды "дал в морду" Кремлю. И последний раз очень больно. Потому что все штампы, на которых долгое время спекулировал/спекулирует Кремль, провалились. Как минимум, вопрос языка. Рускоязычный сегодня не только не означает пророссийский, а зачастую – прямо наоборот. Более того, "русский мир" в цивилизованном варианте, в варианте преимущественно православной мирной толерантной страны, имеет все шансы быть реализован в Украине. Без России.

Все идет к тому, что в обозримой перспективе Кремль сам себе "даст в морду".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...

Росія сприймає і переговори як СВО

Ісаак Ньютон якось сказав: "Досвід – це не те, що відбувається з вами; це те, що ви робите з тим, що відбувається з вами". Здавалося б, кожен новий захід на переговорне коло наочно демонструє/виявляє, що працює, а що ні; як і те, хто як використовує переговори та час...

"Тягомотина"

Парадокс. Усі у світі розуміють абсолютну безпричинність війни РФ проти України (у сенсі відсутності будь-яких реальних причин – немає ні етнічного, ні релігійного факторів, які часто означають непримиренність), а вихід з війни, як і раніше, наштовхується на ультиматуми Росії і "тягомотину", як сказав днями один із небагаточисленних союзників РФ...