18 травня 2015, 20:04

Постпарадное. "Превратить роль гостя в роль хозяина"

Российская пропаганда преподносит присутствие 9 мая на параде в Москве лидера Китая Си Цзинпина как гигантский успех. В том смысле, что весь мир и прежде всего США испугались возможного союза Россия-Китай. Этого союза должна боятся сама РФ – в любом союзе более мощный субъект всегда поглощает того, кто слабее. Собственно, несмотря на на то, что в публичном пространстве главным "врагом" Россия, по инерции времен "холодной войны" объявляет США, китаизация российских территорий, дальневосточных регионов в частности, "тихой сапой" давно идет.

В общем, 30-я китайская стратагема ("Превратить роль гостя в роль хозяина" в действии):

"Постепенное продвижение от положения "гостя" к положению "хозяина". Притворный "гость" некоторое время играет по правилам, подготавливая одновременно почву для атаки, набирая силу и ослабляя "хозяина". Роль "гостя" заключает в себе преимущество: цели субъекта по перехвату инициативы до поры остаются неизвестными, а поведение вежливого "гостя" усыпляет бдительность и делает объект самоуверенным. Другое применение, наоборот, заключается в резком перехвате инициативы, используя удобный момент и эффект неожиданности. Например, союзники, пришедшие на помощь в конфликте, превращающиеся в хозяев положения, диктующих свои условия. Ещё одно применение состоит в эксплуатировании статуса "гостя" и воспитанности "хозяина" для достижения собственных целей, то есть постановка и/или использование такого положения более сильного объекта, когда по причине законов, правил, общественных ожиданий он вынужден делать что-либо в ущерб собственным интересам".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...