29 травня 2015, 04:19

Жаргон, интеллектуальная импотенция, фашизация

Важнейшая составляющая "гибридной войны" и российской пропаганды – язык. Агрессивный, примитивный, ориентированный на самые низменные чувства и инстинкты. Отличительная особенность и ряда российских эфиров, и комментариев в соцсетях даже не сторонников "ДНР"/"ЛНР", а якобы сторонников (с учетом того, что многие из них убегают в Москву или отрабатывают в Украине темы "все пропало" и "нас сливают"), а также спикеров от РФ – это хамство, ненависть, где интеллектуальность – это фактически грех.

Думаю, многие обратили внимание, что те, кто так активно борются якобы "за права", за иную точку зрения, будучи диверсантами украинской государственности и украинофобами, изъясняются исключительно в агрессивной манере, где истерика и невежество преподносится как сила, а не как немощь. Доходит до личных оскорблений и драк в прямых эфирах как части сценарного плана программы.

И это не случайность, а закономерность. В обществе, в котором взращивается фашизация, язык – ключевая составляющая процесса. Язык как жаргон. Жаргон, по Т.Адорно (он исследовал особенности идеологии и языка фашизма) – это, прежде всего, тональность. Он имеет сугубо формальный характер – цель воспринимается благодаря произношению слов, а не их содержанию. Жаргон востребован теми, кто, чувствуя историческую обреченность или упадок, стремятся убедить себя и себе подобных в том, что они элита духа.

В итоге, Россия стремительно приближается к состоянию Веймарской республики своего заключительного периода, используя в этом процессе собственного разрушения пророссийки настроеенную/некогда пророссийски настроенную часть украинского общества. По сути отдельные фигуры или с российским, или с украинским гражданством, из-за своих собственных амбиций (синдром маленьких люди в большой политике) и наличии слабых мест в биографии (то есть компромата) и при поддержке Кремля не только развязали войну, но и втянули и сделали заложниками этой войны мирных граждан. Те же, кто были втянуты в войну, не видят обратной дороги для себя, опасаясь юридической ответственности в будущем. А Украина в полной мере осознала, что безконфликтность в 1991 году – это случайность, и что надо было работать по крайней мере над созданием политической идентичности, вне региональных различий, а не уводить эти различия, которые во всем мире являются поводом для объединения, а не разъединения, в сторону политтехнологий, чем в момент ослабления Украины воспользовалась "братская страна".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...