29 травня 2015, 04:19

Жаргон, интеллектуальная импотенция, фашизация

Важнейшая составляющая "гибридной войны" и российской пропаганды – язык. Агрессивный, примитивный, ориентированный на самые низменные чувства и инстинкты. Отличительная особенность и ряда российских эфиров, и комментариев в соцсетях даже не сторонников "ДНР"/"ЛНР", а якобы сторонников (с учетом того, что многие из них убегают в Москву или отрабатывают в Украине темы "все пропало" и "нас сливают"), а также спикеров от РФ – это хамство, ненависть, где интеллектуальность – это фактически грех.

Думаю, многие обратили внимание, что те, кто так активно борются якобы "за права", за иную точку зрения, будучи диверсантами украинской государственности и украинофобами, изъясняются исключительно в агрессивной манере, где истерика и невежество преподносится как сила, а не как немощь. Доходит до личных оскорблений и драк в прямых эфирах как части сценарного плана программы.

И это не случайность, а закономерность. В обществе, в котором взращивается фашизация, язык – ключевая составляющая процесса. Язык как жаргон. Жаргон, по Т.Адорно (он исследовал особенности идеологии и языка фашизма) – это, прежде всего, тональность. Он имеет сугубо формальный характер – цель воспринимается благодаря произношению слов, а не их содержанию. Жаргон востребован теми, кто, чувствуя историческую обреченность или упадок, стремятся убедить себя и себе подобных в том, что они элита духа.

В итоге, Россия стремительно приближается к состоянию Веймарской республики своего заключительного периода, используя в этом процессе собственного разрушения пророссийки настроеенную/некогда пророссийски настроенную часть украинского общества. По сути отдельные фигуры или с российским, или с украинским гражданством, из-за своих собственных амбиций (синдром маленьких люди в большой политике) и наличии слабых мест в биографии (то есть компромата) и при поддержке Кремля не только развязали войну, но и втянули и сделали заложниками этой войны мирных граждан. Те же, кто были втянуты в войну, не видят обратной дороги для себя, опасаясь юридической ответственности в будущем. А Украина в полной мере осознала, что безконфликтность в 1991 году – это случайность, и что надо было работать по крайней мере над созданием политической идентичности, вне региональных различий, а не уводить эти различия, которые во всем мире являются поводом для объединения, а не разъединения, в сторону политтехнологий, чем в момент ослабления Украины воспользовалась "братская страна".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...