28 липня 2015, 17:29

Все, что мы хотели бы думать о ГПУ

Все активней развивающиеся события вокруг ГПУ рассматриваются преимущественно з двух точек зрения.

1. Стороны добра и зла внутри генпрокуратуры. Давид Сакварелидзе vs бриллиантовые Владимир Шапакин и Алексей Корниец, и Владимир Гузырь, возбудивший уголовное производство против Сакварелидзе по статье "захват государственного учреждения" – за то, что помогавшие в операции бойцы "Альфы" выломали двери в кабинете чиновника. Здесь все разрешилось – Виктор Шокин примкнул к Сакварелидзе, Гузыря уволили, в общем, силы добра побеждают.

2. Политические спекуляции, справедливые и не очень, вокруг Шокина. Здесь не все так просто: проблема не столько в том, чтобы снять с должности действующего генпрокурора, на чем делают акцент отдельные политические силы (целесообразно или нет -другой вопрос), сколько в том, кем его заменить. Насколько мне известно, кандидат, которого потенциально видит на этой должности Петр Порошенко (а это квота президента), не очень горит желанием ее занять. И заявление Шокина об угрозе жизни, и заявление Сакварелидзе о том, что генпрокурором обязательно должден быть украинец, отчасти это подтверждают.

Поэтому предлагаю расширить взгляд на события вокруг ГПУ и посмотреть с точки зрения 3. Это сигнал не только коррупционерам в генпрокуратуре, но и и чиновникам в любом ведомстве. Неожиданные обыски кабинетов госслужащих могут быть где угодно, в Кабмине и АП в том числе. В таких условиях и действительно сложно быть генпрокурором.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...