7 серпня 2015, 05:17

Публичная казнь продуктов в России. Быть или казаться?

Мишель Фуко в своей книге "Надзирать и наказывать: рождение тюрьмы" (1975 г.) проанализировал фундаментальные изменения, произошедшие в пенитенциарной системе в масштабах столетия, а также обобщил причины и характеристики нового подхода к методам наказания и дисциплины. Фуко говорит о тюрьме как основной, но не единственной форме наказания и поддержки дисциплины в современном мире, есть еще терапевтические форматы (школа, больница, армия и т.д.). Он напоминает, что тюрьме предшествовали различные формы наказания в виде общественных зрелищ. Отмена публичных казней связана с тем, что исчезла необходимость в зрелищности, в итоге, наказание стало наиболее скрытой, непубличной частью уголовной (наказательной) процедуры. В современном мире не зрелищность, а неотвратимость наказания определяет эффективность и действенность наказательной процедуры.

Сегодня в России мы наблюдаем обратный процесс, наказание становится публичным, возвращаются публичные казни, хоть и продуктов (хочется надеяться, что дальше казни продуктов дело не дойдет). И вот здесь у меня вопрос: это нервная реакция власти на санкции или это одна из стадий осознанного изменения сословной структуры российского общества, его переплавки до состояния гомогенности, где внешний враг имеет ключевое значение? То есть, это вопрос о том, быть или казаться? Это осознанность или случайность? Фашизация, как и демонстрация, правда, происходят при любом из этих вариантов. Любая казнь, во-первых, приучает зрителей к жестокости, а, во-вторых, приравнивает палача к нарушителю/врагу. Даже если это казнь продуктов.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Що може бути далі після ''ні миру, ні війни''

Власне, навіть, з публічних заяв/розмов можна виокремити дві складові: 1. Зупинка війни та інструменти, які можуть бути задіяні для цього...

Світова еклектика

Все ж, навіть публічне інформаційне поле останніх місяців дає підстави вважати, що є налаштованість у тих, хто має важелі впливу, докласти зусиль для припинення війни...

Про гарантії безпеки

Все ж, показовим є те, з якою обережністю західні лідери обговорюють можливу миротворчу місію в Україні, всіляко підкреслюючи варіант на після гарячої фази війни...

Про стратегічну не/визначеність та рух до неї

Все ж, є відчуття та певні передумови вважати, що адміністрація Дональда Трампа енергійно почне діяти у напрямку зупинки війни. Це також помітно і по рішеннях діючої адміністрації Джозефа Байдена, яка зараз задіює усі можливі ресурси, що важливо...

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...