7 серпня 2015, 05:17

Публичная казнь продуктов в России. Быть или казаться?

Мишель Фуко в своей книге "Надзирать и наказывать: рождение тюрьмы" (1975 г.) проанализировал фундаментальные изменения, произошедшие в пенитенциарной системе в масштабах столетия, а также обобщил причины и характеристики нового подхода к методам наказания и дисциплины. Фуко говорит о тюрьме как основной, но не единственной форме наказания и поддержки дисциплины в современном мире, есть еще терапевтические форматы (школа, больница, армия и т.д.). Он напоминает, что тюрьме предшествовали различные формы наказания в виде общественных зрелищ. Отмена публичных казней связана с тем, что исчезла необходимость в зрелищности, в итоге, наказание стало наиболее скрытой, непубличной частью уголовной (наказательной) процедуры. В современном мире не зрелищность, а неотвратимость наказания определяет эффективность и действенность наказательной процедуры.

Сегодня в России мы наблюдаем обратный процесс, наказание становится публичным, возвращаются публичные казни, хоть и продуктов (хочется надеяться, что дальше казни продуктов дело не дойдет). И вот здесь у меня вопрос: это нервная реакция власти на санкции или это одна из стадий осознанного изменения сословной структуры российского общества, его переплавки до состояния гомогенности, где внешний враг имеет ключевое значение? То есть, это вопрос о том, быть или казаться? Это осознанность или случайность? Фашизация, как и демонстрация, правда, происходят при любом из этих вариантов. Любая казнь, во-первых, приучает зрителей к жестокости, а, во-вторых, приравнивает палача к нарушителю/врагу. Даже если это казнь продуктов.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Як повернутися до "принципу багатосторонності"

У 2018 році, коли Дональд Трамп часів свого першого президентського терміну був присутній на саміті G7, організованому Канадою, він говорив про необхідність повернення Росії на майбутні саміти, а після відʼїзду написав, що США виходять із погодженого комюніке...

Про "Атом" у 21 столітті

Інколи, щоб зрозуміти вектор руху процесів, варто подивитись на них ретроспективно. Зокрема, на основи міжнародного порядку, створеного у поствоєнній половині 20 століття, і їх руйнацію зараз...

Системність завжди виграє у авантюри: протистояння вдовгу РФ та Європи, і якою буде роль США

Свого часу Дуайт Ейзенхауер, складаючи президентські повноваження, сказав, що "він дуже хотів дати Землі мир, однак виявився спроможним лише на те, що разом з іншими завести її в глухий кут"...

Про переговори: публічні та непублічні цілі сторін

Переговори як процес тривають постійно (з окремих питань, гуманітарних, зокрема). Переговори ж саме як припинення війни (через небажання РФ) засвідчують різні цілі у сторін та учасників...

Стамбульский транзит

Щодо переговорів у Стамбулі. 1. Не можна не відзначити парадокс абсолютно різних делегацій з боку РФ – та, яка була на зустрічах з американцями, і та, яка заявлена зараз на переговорах у Стамбулі...

"Неміцні звʼязки" як характеристика міжнародної системи

У 2002 році був такий перформанс "Неміцні зв'язки" (Loose Associations): художник, пояснюючи у своїй лекції причини, що спонукали його до створення інсталяцій, одночасно і демонстративно звертався до літератури, дизайну, архітектури, політики...