18 серпня 2015, 19:47

''Сгоревшие миры'' Путина, или Пропаганда дна

Тут Владимир Путин повторил свой стандартный трюк из разряда "в воду, в небо, на луну и т.д.". В общем, на этот раз ВВП погрузился на дно Черного моря во временно оккупированном Крыму. На дне Путину показали недавно найденный затонувший античный корабль с амфорами. Президент РФ погружался сам, хотя премьер Медведев и приехал с ним на причал, но в батискаф его не взяли. Герой всегда должен быть один.

Теперь по сути. Лидер и эпоха – всегда тождественны. В начале 2000-х ВВП стал двигателем трансформаций в стране, символизирующих прогресс. А потом он приспособился, подстроился под этот прогресс, и вместе с действующей элитой стал источником регресса. Дальше появилось консервативное большинство. При этом все разнообразные вариации образа Путина – "мачо", "раб на галерах", "альфа-самец", "покоритель суш и морей" и т.д. – исчерпали себя. Это все "сгоревшие миры" ВВП. Эти образы в каком-то смысле заменяли непонимание/нежелание ставить перед Россией задачи из 21 века (современная экономика, институты власти и общества, "мягкая сила" и т.д.). Ну а дальше, и вовсе случился сбой – Крым, Донбасс, санкции, изоляция, международные суды и т.д., в перспективе – трибунал.

Стандартный подход к "оживлению" образа, предпринятый в Крыму, – из разряда анекдота про "бабушку и дедушку", то есть очень слабой шутки, и только подтверждает отсутствие новых идей и подходов. Кремль ведет политику несоответствия – неадекватность реальных задач перед государством и понимаемых лидером. Даже дно уже воспринимается как "потемкинская деревня". Внешняя бодрость Путина не тождественны внутренней обновленческой энергетике и видению перспективы РФ.

Публичное "я" Путина устарело. Стилистика, задачи, инструменты "нулевых" остались в "нулевых". И Путин, как и вся страна, скоро будут все больше тяготиться системой, им же созданной/создаваемой. Даже при наличии якобы "внешнего врага". Думаю, Россия ждала от лидера в 21 веке того, что называется единственно адекватное безошибочное действие. Действие, которое нарисует верную (с точки зрения ожиданий) траекторию будущего. Понятного будущего. С идеей актуальности, современности и перспективности. В 2014 году Путин окончательно сделал разворот обратно (развилка возможностей возникла раньше, примерно с 2010 года). На дно. А, значит, лидер и эпоха разошлись.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...