15 вересня 2015, 14:02

Гражданская война России против Украины

А ведь, когда Владимир Путин говорит о якобы "гражданской войне", а не внешней агрессии на Донбассе, он говорит об этом вполне искренне. ВВП ведь утверждает, что украинцы и русские (а как же тогда россияне? то есть буряты, башкортостанцы, дагестанцы, хакасцы и т.д. как часть народа России?) – это "один народ".

С учетом того, что около 600 км границы размыто, и Украина не контролирует эту часть рос-укр границы, и мы "один народ", получается, что это Россия ведет "гражданскую войну" в рамках "одного народа", но на украинской территории. Именно поэтому в Украине Майдан, а в России Антимайдан, и.д. Так что здесь Путин где-то даже не лукавит. Война между Украиной и Россией – это не территориальный, а ценностный спор. Другое дело, что Кремль, кажется, понял, что военный конфликт и насильственный передел территориальных границ не переводим в политическую и геополитическую победу для РФ. То есть, "привязать" к себе Украину через территории – не получается. Территориальный конфликт сработал в прямо обратном направлении. И именно отсюда – "перестройка-2" в России, на ура-патриотизме – как вторая стадия, как реакция на проигрыш стратегический.

Но выбор, что брать за основу – империю как многонациональную идею или националистическую идею с преимуществом русских – уже чисто российская проблема. Адольф Гитлер, к примеру, долго решал проблему выбора обоснования действий, сделав выбор в пользу нацизма и слабой имперской формы. В России хотят совместить и империализм, и национализм. Так не бывает. Ошибка в действиях заложена изначально.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...

Трохи realpolitik

За минулий рік відомий розрахунок Кремля щодо Європи "пересидіти Захід" набув явно-очевидно не тільки характеру ставок на внутрішньополітичні та внутрішньоекономічні процеси в окремих країнах західних альянсів...

Про переговори в Абу-Дабі

Судячи з усього, це лише старт реального переговорного процесу (якщо ми говоримо про участь РФ). Звісно, це не означає, що ми уже на шляху визначення часових рамок припинення військових дій, або що Росія сприйняла підхід, який передбачає компромісність, і не факт, що сприйме...

Дух Давосу

"Дух діалогу" – так була сформульована основна тема цьогорічного форуму у Давосі, присвяченого тому, "як зробити світ кращим". А ще, не так давно, зʼявилось формулювання "Дух Анкориджу", яке запустив Кремль після зустрічі лідерів США та РФ Дональда Трампа і Володимира Путіна на Алясці, як спробу усунути Європу/Україну від переговорного процесу...

Про дипломатичний фронт

Останні місяці – особливо активні у прояві всіх трьох складових війни та пошуку миру: фронт (інтенсивні бої), тил (атаки РФ по цивільній інфраструктурі), дипломатія (мирні переговори)...

Нові виклики для Європи

Події у Венесуелі (у контексті рамки автократії vs демократії) трактуються переважно у двох прямо протилежних підходах. Перший – це знак для всіх автократій, що їхня доля в будь-який момент може бути вирішена у спосіб, коли сильна демократична держава в обхід тривалих погоджень усіх з усіма може виявити рішучість...