22 вересня 2015, 16:28

Крымнаш и Крым – наш. В контексте гражданской блокады

Если Украина, потеряв Крым, осознала свою ошибку. То Россия, получив Крым, не осознала своей ошибки.

Во-первых, в повестке России Крым занимает вторичное значение. Крым – это не задача масштаба государства, это задача на уровне укрепления политического режима. Когда Владимир Путин ныряет на дно Черного моря – это рассчет на мобилизацию и "возбуждение" большинства, и это никак не связано непосредственно с жизнью крымчан как с самодостаточной задачей. Другое дело, что "Крымнаш" уже начинает исчерпывать себя как способ "политического возбуждения" и мобилизации. Для Украины же – возврат Крыма это задача государственного масштаба, задача восстановления териториальной целостности.

Во-вторых, Россия смотрит в прошлое, а Украина – в будущее. Государственническая мифология РФ вокруг Крыма следующая: Севастополь – город русской славы, "Русская весна" и т.д., когда для самой РФ это уже давно не актуальная тема. Крымские татары здесь никак не учитываются. Украина же, наоборот, делает акцент в возврате Крыма, исходя из нарушения прав крымских как коренного народа. Если бы эту идею взял с самого начала на вооружение Кремль, у Украины исчезла бы фактически единственно справедливая возможность (с учетом высоких пророссийских настроений) вернуть Крым – через права крымских татар, которых уже в который раз исторически лишают Родины. Война России против Украины, как бы это парадоксально ни звучало, расширила идентичность Украинского государства – от этнического национализма (украинские власти боялись активности не только русских, но и крымских татар) к надэтническому, гражданскому патриотизму. Россия же ушла в историю как способ пропаганды.

А что касается продловольственной блокады Крыма со стороны Украины, то российская пропаганда в любом случае показывает Украину в неприглядном свете. С блокадой – "Украина не думает о людях". Без блокады – "Крым в составе России живет лучше". Блокада по крайней мере продемонстрирует, что Крым зависим экономически и инфраструктурно от Украины, а это и была одна из основных мотиваций, почему он перешел в состав УССР. И если у России не было и нет экономического ресурса (я именно об экономике), и она зависима от Запада по ряду позиций (банковский сектор, к примеру), то нечего было и пересматривать границы 1991 года. Вариант "Россия Украине: Крым – ваш" может стать, в итоге, российским.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...