27 вересня 2015, 23:39

Зачем Россия ''гибридизирует'' тему Сирии

На фоне аннексии Крыма, войны на Донбассе, беженцев, Генеральной ассамблеи ООН и т.д. публичная активизация России вокруг темы Сирии интерпретируется некоторыми участниками и наблюдателями политического процесса как платформа для размена между РФ и США. Такая интерпретация выгодна, прежде всего, России. Реальные же цели России вокруг кампании (прежде всего, публичной) по Сирии представляются следующими.

1. Переключение внимания граждан РФ с одной войны на другую, с Украины на Сирию. Крым все меньше возбуждает российское общество, Новороссии не случилось вообще, а в отношении Донбасса самый большой возможный успех для Кремля – это замораживание конфликта на среднесрочный период.

2. Попытка России вернуться в большую геополитику. Кремлю все сложнее предподносить добровольный изоляционизм Росии как перспективную политику. И дело не только в санкциях и разрушительном их действии на российскую экономику, но и в том, что Россия выпадает как субъект из геополитических процессов в мире.

3. Реабилитация авторитета военных. В войне на Донбассе российские военные вынуждены были "шифроваться". Понятно, что война "гибридная". Понятно, что Россия рассчитывала обрушить, и быстро, сиуацию в Украине. Но этого нет произошло. При этом для военных, которые вынуждены "шифроваться", превосходя количественно и на уровне технического обеспечения армию страны, против которой они воюют, это очень унизительно. В настоящей войной, с понятными целями, никто не "шифруется".

4. Продолжение политики расколов России. Внутри ЕС, между США и Европой, на постсоветском пространетве. У РФ сегодня нет достаточного ресурса, чтобы проводить сильную самодостаточную политику, с навязыванием своей картины мира, даже на постсоветском пространстве, даже до аннексии Крыма и агрессии на Донбассе. Кроме того, Россия лишилась тех позиций, которые делали ее империей – контроля над традиционными зонами влияния времен СССР. Во-первых, перестала быть покровителем для развивающихся стран (эту миссию на себя перебрал Китай, активно работающий на этом направлении). Во-вторых, Россия утратила роль модератора на Ближнем Востоке (Кремль вообще какое-то вроемя опасался "арабской весны" в России), несмотря на частичный возврат через Сирию в 2011 году; эта роль главным образом перешла США и Европейскому Союзу, в меньшей степени – Ирану и Иордании. Стремление России "гибридизировать" потенциально конфликтные ситуации в мире направлено не на собственное усиление, а на ослабление крупных субъектов геополитики.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...