12 січня 2016, 23:17

Почему украинские элиты повторяют ошибки

У Платона есть миф о воине Эре (Ире). О нем повествует Сократ в заключительной части "Государства". Воин Эр был найден на поле битвы и ошибочно доставлен в царство мертвых. Оказалось, что он просто ранен и находился в бессознательном состоянии. В итоге, Эр стал свидетелем воспроизводства старых проблем уже в новой судьбе человека и, стал своебразным посланцем в царство живых, поведав об этом опыте. Он видел богинь-дочерей Необходимости – Лахесис (судьба), Клото (пряха), Атропос (неотвратимость), которые сопровождали процесс вначале выбора через жребий жизни после перерождения (кем кто будет в следующей жизни; по идее, новая жизнь должна привести к совершенствованию души), затем выбора гения (как исполнителя выбранной судьбы), ну и дальше зыбытья всего того, что было до новой жизни. Эр отмечает, что выбор совершался применительно к привычкам/комплексам/травмам из прежней жизни. Скажем, душа Орфея избрала жизнь лебедя, по ненависти к женскому полу (приняв смерть от женщин, душа, некогда принадлежавшая Орфею, не хотела, чтобы ее родила женщина). И так далее. И только душа Одиссея сделала несвойственный выбор – жизнь простого обывателя.

Это я к тому, что человек, имея второй, третий и т.д. шансы/возможности, зачастую воспроизводит те же ошибки – как свои, так и чужие. Вот, скажем, украинские политики бесконечно воспроизводят один и тот же набор проблем. А все потому, что не излекаются уроки из опыта побед и поражений. В каком-то смысле это коллективное политическое бессознательное. Политики не могут выйти из той психологической структуры, где старые практики в принципе невозможны. И политики, и еще больше олигархи, по-прежнему находятся в состоянии транзита – имея двойные гражданства, счета в офшорах, политические проекты, они используют собственную страну в качестве ресурса, психологически находясь в состоянии транзита, от Украины как постсоветской страны к будущему, не всегда связанному с Украиной.

А ведь понятно, что так, как раньше, уже не будет/не может так быть. И кто первым это осознает/предложит новые правила, тот и выиграет. В смысле, что масштаб личности будет соответствовать масштабу задач. А сама личность будет претендовать не на природную (с точки зрения теории Дарвина), а историческую роль.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про "вхідні дані" нового переговорного раунду

Багатосторонні заяви щодо умов, вимог, учасників переговорів свідчать не стільки про "мирний момент", скільки про те, що "вхідні дані" можливого наступного раунду переговорів дещо змінились...

"Король говорить", або "Схаменися, Фавн"

В якомусь сенсі візит британського монарха до США, точніше, стиль публічної розмови короля Чарльза ІІІ, зверненого, перш за вса, до президента Дональда Трампа та американського істеблішменту, можна вважати новим етапом вибудовування взаємовідносин Європи та США...

Поліцентричний пострадянський простір

Колись давно, коли в Кремлі ще не розглядався план повномасштабного вторгнення в Україну та розхитування західних альянсів як єдино можливий, Володимир Путін озвучив три варіанти політичних систем на пострадянському просторі з погляду без/перспективності держав...

Про вихід із ''геополітичного блуду", що можливий лише після зупинки війни РФ

Одна відома людина якось написала про іншу відому людину: "Підошви його черевиків грузнули у трясині буденного життя, а думки обіймали весь світ, деміургом якого він був"...

Галоклін

Днями міністр закордонних справ Ірану Аббас Арагчі заявив в інтервʼю, що Росія та Китай є стратегічними партнерами Ірану, і продовжують підтримувати хороші стосунки – політичні, економічні, військові...

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...