29 січня 2016, 01:22

Война и мир на уровне парламента

Вот уже два года как Украина живет в ситуации войны и мира. В том смысле, что параллельно с задачей преодоления военной агрессии на Донбассе и возврата Крыма, не менее важная, с точки зрения устойчивости государственности, задача мирного развития, то есть реформ.

Это сложно совместимые задачи. Во-первых, по инструментарию. Война – это жесткая риторика, черно-белые формулировки и рамки решений, очерченные рисками. Мир – это содержательный разговор, дискуссии о разных вариантах и возможность выбирать. Масштабы ошибки и рисков в ситуации войны гораздо выше, чем в ситуации мира.

Во-вторых, по одновременности паритетности задач. Войну нельзя выиграть без устойчивости, политической, экономической и психологической, внутри страны. Мирное развитие невозможно без сильной армии как лучшей гарантии территориальной целостности государства и обессмысливания военного шантажа со стороны агрессора.

В-третьих, в силу особенностей украинской политической системы и опыта. Реагировать на сложные вызовы, а перед Украиной сегодня более чем сложные вызовы – победить в войне и провести системные реформы – проще в ситуации концентрации полномочий в одном центре власти. Вся ответственность тогда возлагается на лидера, но и механизм решений становится проще, так как не тратится время, энергия и ресурсы на борьбу с конкурентами. Но в украинских реалиях монополизация власти, после двух Майданов, нереальна. Собственно, украинская политика всегда вырабатывалась на конкуренции разных центров и ветвей власти.

Другое дело, как политики воспринимают те или иные инициативы, исходя из какой мотивации. Если бы значительная часть политикума исходила из необходимости быстрого тактического реагирования (со стратегией – у нас все понятно, в том смысле, что вопроса выбора в геополитической и геоэкономической плоскостях сегодня нет в повестке, он уже сделан) на внешние и внутренние вызовы в ситуации войны и мира, то, возможно, и ряд решений воспринимались бы по-другому, не в логике "зради" и "перемоги", и большие споры вызвало бы не то, почему принята поправка об изменении Регламента ВР в части внесения изменений в Конституцию (в логике войны и мира она как раз понятна), а почему не принята поправка об электронном декларировании.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Що може бути далі після ''ні миру, ні війни''

Власне, навіть, з публічних заяв/розмов можна виокремити дві складові: 1. Зупинка війни та інструменти, які можуть бути задіяні для цього...

Світова еклектика

Все ж, навіть публічне інформаційне поле останніх місяців дає підстави вважати, що є налаштованість у тих, хто має важелі впливу, докласти зусиль для припинення війни...

Про гарантії безпеки

Все ж, показовим є те, з якою обережністю західні лідери обговорюють можливу миротворчу місію в Україні, всіляко підкреслюючи варіант на після гарячої фази війни...

Про стратегічну не/визначеність та рух до неї

Все ж, є відчуття та певні передумови вважати, що адміністрація Дональда Трампа енергійно почне діяти у напрямку зупинки війни. Це також помітно і по рішеннях діючої адміністрації Джозефа Байдена, яка зараз задіює усі можливі ресурси, що важливо...

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...