12 липня 2016, 19:21

О ''крестном ходе'', или Как Россия потеряла ''мягкую силу''

Помню, как на одной из российских программ на полном серьезе обсуждалось то, как пранкер Лексус позвонил Патриарху Филарету от имени якобы "Семена Семенченко". И никому тогда в студии и в голову не пришло, что использование светски-пропагандистских манипулятивных технологий применительно к вере – это оскорбление чувств всех православных в принципе. И признак маргинализации российской политики.

То, что предстоящий "крестный ход" на Киев, даже если в нем будет принимать участие и какая-то часть (сложно сказать какая) реально верующих, воспринимается в Украине исключительно как организованное Россией мероприятие и потенциально опасное с точки зрения возможных провокаций и диверсий (чтоб создать картинку якобы "межконфессиональных и межрелигиозных конфликтов" как минимум) – результат политики самого же Кремля. Хотя российские власти, кажется, до конца не понимают катастрофичности для самой же РФ произошедшей трансформации на уровне украинского общества.

Долгие годы Россия использовала язык и церковный вопрос в качестве политического инструмента, обнуляя постепенно свою "мягкую силу". А потом и вовсе – "бросила в топку" войны этот ресурс. Имею в виду обоснование военного шантажа со стороны РФ "русской весной", "защитой русскоязычных" и т.д. Хотя именно из-за этой "защиты" русский язык перестал в Украине быть политическим маркером (русскоязычный – более не значит пророссийский), а УПЦ МП потеряла много приходов (за 2 года около 80 общин перешли в УПЦ КП). И этот процесс необратим. Как и необратим процесс движения Украины к созданию единой Поместной Православной Церкви.

Весь мир понял, что Россия использует вопрос языка и вопрос веры в качестве формы для продвижения агрессивного содержания. По сути, речь идет об использовании в пропагандистско-диверсионных целях истории, веры и даже памяти. Поэтому когда Украина ограничивает российские телеканалы или запрещает российские фильмы – это не потому что они на русском языке, как преподносит российская пропаганда. А из-за агрессивного содержания или агрессивных высказываний, которые себе позволяют в адрес Украины те или иные граждане РФ. Именно поэтому, скажем, Эстония еще год назад поставила вопрос о создании русскоязычного телеканала, но со своим, а не с пророссийским контентом.

Россия не только проиграла "информационную войну", но и потеряла тот самый "русский мир". И если во время "крестного хода" будут предприняты провокации, это только подтвердит эту тенденцию.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...