9 серпня 2016, 16:31

Старые ''политические методички'' в действии

А, тем временем, от "Батькивщины" так и не последовало внятной оценки заявлениям Надежды Савченко.

Судя по всему, Юлия Тимошенко придерживается обычного стандарта политического поведения – взять то, что ей выгодно (в частности, критика государства, президента, призыв к перезагрузке власти), то есть, те позиции, которые могут приблизить досрочные парламентские выборы, и отстраниться от позиций, которые в большинстве своем ассоциируются в обществе с не украинским содержанием – прямые переговоры с Захарченко и Плотницким, Майдан и Антимайдан стояли за одни ценности, просить прощения Украине и оккупированному Донбассу друг у друга и т.д, мол, это личная позиция Савченко, которую партия не разделяет.

И, как обычно, это ложный тип поведния, которого неоднократно придерживалась Тимошенко и который неоднократно приводил к поражению. Эту логику политического расчета мы наблюдали и в процессе попыток создания ПРиБЮТ, и во время подписания газового договора с Владимиром Путиным в 2009 году, и в 2014 году, при коньюнктурном подходе в выборе номера 1 избирательного списка партии, и с начала 2016 года – когда Тимошенко в расчете на досрочные парламентские выборы перешла из статуса "оппозиционность де-факто" в статус "оппозиционность де-юре".

Такой тип политического поведения, предположительно, обоснован стандартными двумя ошибками Тимошенко, повторяющимися из года в год: 1). преобладающей над всеми другими мотивацией власти и, соответственно, фальстартом; 2). коротким политическим кругозором планирования и, соответственно, ложным пониманием ситуацией – типа "я всех переграю", поэтому на текущем этапе можно принять невыгодные условия (как в случае с Путиным) /совместить несовместимые позиции (как в случае с Савченко).

И никак не поймут и Тимошенко, и "Батькивщина", и другие оппозиционные парламентские лидеры/партии, что период восприятия обществом политиков, работающих по старым "политическим методичкам", ориентированным не на решение, а на спекулирование на существующих проблемах, заканчивается. Роль оппозиции, инициативы которой при критике власти направлены не на обрушение ситуации с целью прихода во власть, а на конструктив, с точки зрения государства и общеста, и реальное корреткирование решений/действий власти выполняет сегодня не политическая оппозиция, а гражданское общество.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Росія сприймає і переговори як СВО

Ісаак Ньютон якось сказав: "Досвід – це не те, що відбувається з вами; це те, що ви робите з тим, що відбувається з вами". Здавалося б, кожен новий захід на переговорне коло наочно демонструє/виявляє, що працює, а що ні; як і те, хто як використовує переговори та час...

"Тягомотина"

Парадокс. Усі у світі розуміють абсолютну безпричинність війни РФ проти України (у сенсі відсутності будь-яких реальних причин – немає ні етнічного, ні релігійного факторів, які часто означають непримиренність), а вихід з війни, як і раніше, наштовхується на ультиматуми Росії і "тягомотину", як сказав днями один із небагаточисленних союзників РФ...

Щодо виходу із війни і розуміння миру

Здавалося б, усі розуміють, що єдино можливий варіант зупинки російсько-української війни (коли є полярні позиції сторін і глобальний контекст/вимір війни) – це перемирʼя...

План "Бармаглот"

Невідомо, чи є в реалі ніби-то американський план із 28 пунктів, сформований у консультаціях із РФ, про який останніми днями так активно пишуть ЗМІ...

Про глобальний вимір руху до миру

У буремні часи живемо, поза сумнівом. Коли війни та конфлікти оголили різного типу вразливості – виклики одночасно є і на рівні держав, і на рівні альянсів, і на рівні систем загалом...

Ялта-2

Уже зараз, на стадії обговорення гарантій безпеки для України, можна констатувати нові реалії. Якщо усі ці понад 30 років з моменту розвалу Радянського Союзу, фактично до повномасштабного вторгнення РФ в Україну у 2022 році, саме Росія сприймалась Заходом як гарант від хаосу на пострадянському просторі, то зараз усе навпаки...