31 серпня 2016, 00:39

Три варианта политической системы на постсоветском пространстве

Возможные риски в связи с процедурой смены власти в Узбекистане актуализировали тему политических систем на постсоветском пространстве.

Привычного нам постсоветского мира с каждым днем становится все меньше. И эта тенденция, с учетом ряда факторов, будет только нарастать. Среди этих факторов: агрессивная политика РФ и как следствие – отпугивание даже своих партнеров; экономическое ослабление России из-за санкций и падения цен на нефть, которые показали уязвимость российской экономики; центробежные процессы, когда ряд стран вынуждены переориентироваться, как минимум, диверсифицировать отдельные направления сотрудничества с РФ; физический уход ряда правителей Центральной Азии, которые выполняли функцию стабилизирующего и сдерживающего начала от риска феодализации, хоть и консервирующего ряд проблем; несоответствие ряда лидеров эпохе и вызовам стран на текущем этапе развития, а также отсутствие процедуры смены власти/преемственности; актуализация ряда конфликтов (территориальных,этнических, экономических и т.д.).

При этом один из самых больших вызовов – в какую сторону и как будет изменяться сама Россия. В свое время, в 2010 году если точно, премьер-министр Владимир Путин при президенте Дмитрии Медведеве, на заседании Государственного совета РФ, где обсуждались состояние и перспектива реформирования политической системы России (тогда тема модернизации была политически модной) заявил, что политическая система в РФ должна меняться, однако в процессе возможных трансформаций нельзя допустить ни "украинизации", ни тоталитаризма.

Фактически, были озвучены три возможных варианта развития политической системы на постсоветском пространстве: 1). "украинизация" (в понимании России это политическая нестабильность и неуправляемость); 2). "жесткий авторитаризм" (политические режимы отдельных лидеров стран Центральной Азии); 3). "путинизм", или полуавторитаризм (управляемая демократия, система, в которой управляемость обеспечивает ограничение конкуренции, контроль над СМИ, единство правящей элиты как класса).

Наверное, тогда впервые так четко была очерчена своеобразная политическая философия Путина, в которой система власти в России, естественно, преподносилась как оптимальная на постсоветском пространстве, даже если она прямо противоречила модернизации. Уже теперь очевидно, что российский вариант – как раз наименее успешен, с точки зрения развития. Потому что модернизация возможна только при "украинизации" и "авторитаризме". Либо конкуренция (политическая, экономическая, другая), и все происходит снизу, где важнейшее значение имеют гражданская инициатива и контроль. Либо авторитаризм, когда модернизация происходит сверху, под жестким контролем харизматического лидера. В России же все разговоры о модернизации времен 2008-2012 года оказались громким пустым процессом, а отставание экономики от мировых лидеров – только возросло. Это, на мой взгляд, одна из важнейших причин, из-за которой Кремль, в итоге, ушел в логику войны.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Що може бути далі після ''ні миру, ні війни''

Власне, навіть, з публічних заяв/розмов можна виокремити дві складові: 1. Зупинка війни та інструменти, які можуть бути задіяні для цього...

Світова еклектика

Все ж, навіть публічне інформаційне поле останніх місяців дає підстави вважати, що є налаштованість у тих, хто має важелі впливу, докласти зусиль для припинення війни...

Про гарантії безпеки

Все ж, показовим є те, з якою обережністю західні лідери обговорюють можливу миротворчу місію в Україні, всіляко підкреслюючи варіант на після гарячої фази війни...

Про стратегічну не/визначеність та рух до неї

Все ж, є відчуття та певні передумови вважати, що адміністрація Дональда Трампа енергійно почне діяти у напрямку зупинки війни. Це також помітно і по рішеннях діючої адміністрації Джозефа Байдена, яка зараз задіює усі можливі ресурси, що важливо...

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...