20 квітня 2017, 13:35

Об особенностях ''крокодила'' 21 века

Две причины сравнить современную Россию с крокодилом, думаю, вполне понятны Западу.

1. Опыт Второй Мировой войны. Цитата Уинстона Черчилля о крокодиле относится к началу 1940-х, и совершенно понятно, кого (и какой подход по усмирению этого кого) он имел ввиду.

2. Аннексия Крыма и начало военной агрессии на Донбассе. Если в 2014 году эти события воспринимались, прежде всего, как угроза и попытка развалить Украину, то постепенно они трансформировались в понимание рисков вмешательства и дестабилизации ситуации уже не только в Украине. Имею ввиду обвинения в адрес России в кибератаках в США, "гибридную позицию" по Сирии, все более отчетливую логику российской власти внести конфликтность в отношения Украины со странами-соседями ЕС (классический пример Украина-Польша), а также внутри ЕС. Выделение Евросоюзом 800 тысяч евро на возможное противостояние российскому вмешательству в избирательные кампании в отдельных странах ЕС как раз и свидетельсвует о понимании таких угроз.

В общем, действующей российской власти надо было очень постараться, чтобы трансформировать восприятие РФ в мире как победителя над агрессором во Второй мировой войне – в его продолжателя в 21 веке. Будет большим геополитическим парадоксом, если именно российский лидер завершит партию "Сталин-Черчилль-Рузвельт", в которой у СССР и России как правопреемницы было много выигрышных геополитических позиций (постянное сленство в СБ ООН – одна из них).

Но есть еще и третья причина для сравнения – это "крокодиловы слезы". Все мы неоднократно наблюдали, как разные представители РФ "лили слезы" по поводу "женщин и детей Донбасса". Но почему-то эти же представители никогда не упоминают цитату Владимира Путина о том, что "российские военные будут стоять за спинами женщин и детей".

"Крокодиловы слезы" в этом смысле – это и элемент циничной пропаганды, и проявление комплекса, который Россия сама же себе и создала. За время, начиная с 2014 года, в публичном пространстве РФ сформировалось "коллективное страдание" относительно украинских территорий. Выглядит все так, как будто это Украина отбирает земли у России, а не наоборот. Это психологический комплекс, комплекс мышления, когда во всем – от верхов и до низов – виновата Украина, страна, по отношению к которой РФ сама же предприняла насильственные действия. Получается, что неважно, какая историческая истина. Неважно, какая международно-договорная база существует между теми или иными странами. Можно зайти на чужую территорию и "плакать", отбирая эту же территорию. Подобные "страдания" у РФ могут появиться и в отношении других стран.

Это "страдание" (оно же – война) превращается для России в нового царя и новую идеологию, вокруг и на которых строится вся политика.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про стратегічну не/визначеність та рух до неї

Все ж, є відчуття та певні передумови вважати, що адміністрація Дональда Трампа енергійно почне діяти у напрямку зупинки війни. Це також помітно і по рішеннях діючої адміністрації Джозефа Байдена, яка зараз задіює усі можливі ресурси, що важливо...

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...