31 травня 2017, 17:07

Долгая дорога к Соглашению об ассоциации как опыт победы

Как мы знаем, Сенат Нидерландов (верхняя палата парламента) вчера ратифицировал соглашение об ассоциации Украина-ЕС. В ближайшее время Нидерланды передадут ратификационную грамоту в Брюссель, а затем – Совет Европейского Союза своим специальным решением запустит выполнения Соглашения об ассоциации с ЕС в полном объеме.

Это очень важное и пошагово реализуемое решение для Украины. Начиная с всяческого давления России (и в вопросе подписания Соглашения Украины с ЕС, и в попытках настоять на перенесении вступления в действие зоны свободной торговли Украины с ЕС на два года), продолжая референдумом в Нидерландах и заканчивая попытками вмешательства Кремля в избирательные процессы в ряде стран, то есть, попытками "гибридизировать" Европу.

С момента консультативного референдума в Нидерландах 6 апреля 2016 Украина, несмотря на все сложности, последовательно продвигала свой интерес в вопросе скорейшей ратификации Соглашения об ассоциации, исходя из следующих подходов: никаких изменений в Соглашение; никаких новых переговоров по содержанию Соглашения; никакой повторной ратификации Соглашения всеми 28-ю государствами-членами ЕС.

Хочу напомнить, что 30 октября 2016 удалось избежать варианта, когда нидерландская сторона была готова отозвать закон о ратификации. Дальше, 15 декабря, было решение глав стран-членов Европейского Союза (с учетом требований Нидерландов), открывшее путь к ратификации Соглашения об ассоциации с Украиной.

Этот экскурс – для того, чтобы напомнить об усилиях Украины в отстаивании позиций по этой фундаментальной договоренности с ЕС и умении достигать поставленной цели. Украинские элиты традиционно учатся на поражениях и мало опыта выносят из побед и достижений. Вступления в силу Соглашения об ассоциации, безвизовый режим и зона свободной торговли и безвизовый режим с ЕС – это реально значимые события для Украины. Не только с точки зрения гарантии территорриальной целостности, но и с точки зрения шагов Украины в направлении построения современного постсоветского государства.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про вичерпність агресивних автократій

Приклад Ірану наочно показав: автократія, орієнтована виключно на силову компоненту/загрозу/шантаж, коли наявність силової компоненти – це не інструмент для досягнення адекватних цілей (наприклад, внутрішньої модернізації чи забезпечення миру у регіоні), рано чи пізно, буде зупинена...

Про оптимізм та песимізм руху до нового світопорядку

Уже навіть генсек ООН Антоніу Гутерреш визнав, що "ми живемо в період хаосу та змін" і закликав до "оновлення архітектури міжнародної безпеки"...

Вглиб переговорного процесу (напередодні Женеви)

Є чотири можливих переговорних напрямки, розвиток чи не/розвиток яких напряму залежить від позиції РФ. 1. Безкінечне забалаболювання процесу, на що в значній мірі була орієнтована делегація на чолі з Владіміром Мединським...

Декілька висновків/спостережень щодо Мюнхенської конференції

1. На відміну від попередніх років до 2022 року (навіть, уже після 2014-го), ця конференція проходила під знаком обговорення не окремих деталей та протиріч в рамках існуючого світопорядку, а з розумінням того, що колишніх правил немає, і формуються нові...

Якою може бути відповідь Європи на "стан руйнування" (у контексті Мюнхенської конференції)

Ну, що ж, дискусія "Так/Ні" всередині Європи, яка активізувалась після Давосу (Гренландії, "Ради миру" Трампа та збереження ризику Росії) щодо стилістики взаємодії із США, матиме продовження і на Мюнхенській конференції...

Про нормалізацію ненормального

У поета Квінта Гораціо Флакка є такий вислів "Нічому не дивуватися" (Nil admirari). Ця фраза, що спочатку позначала стан незворушності (ні поганим, ні хорошим), характерний для стоїків та епікурійців (така собі нірвана), згодом у літературній традиції стала використовуватися для опису аристократичної стриманості, а то й часом снобізму...