11 червня 2017, 01:54

Как Кремль на примере ''ДНР/ЛНР'' ''добил'' идею непризнанных республик как способа сохранения лидерства РФ на постсоветском пространстве

В эти символичные дни – вступление в силу безвиза Украины со странами Шенгена 11 июня и День России 12 июня – можно уже констатировать провальность подхода России на создание конфликтов на постсоветском пространстве как способе сохранение статуса регионального лидера. Через региональное лидерство российская власть, в свою очередь, добавляла себе геополитического веса уже на уровне мирового игрока.

Одним из способов создания таких конфликтов были и есть непризнанные республики на постсоветском пространстве, в создании которых сыграла непосредственную роль Россия. И этот способ не дал Кремлю ожидаемого стратегического результата.

Хочу напомнить, что финансирование Приднестровья Кремль сократил еще полтора года назад. Военную победу в 2008 году и создание непризнанных республик Абхазии и Южной Осетии российская власть не смогла перевести в политическую и геополитическую победы. Ну а что касается "ДНР/ЛНР", то ратификация Соглашения с ЕС, не подписанием которого российская власть начала шантажировать Украину еще в 2013 году (а дальше были Крым и Донбасс), ЗСТ с ЕС (в отложении вступления в действия которой на два года Россия пыталась убедить Европу) и наконец безвиз, и это все в условиях войны, стали реальным и наглядным доказательством бессмысленности для России искуственного создания ею военного конфликта на Донбассе.

Самопровозглашенные "ДНР/ЛНР" изначально не рассматривались как самодостаточные образования, а как площадки для ослабления/обвала Украинской государственности. По сути, это все было ориентировано на снижение субъектности постсоветских государств и попытку России сохранить свое влияние в регионе и сократить возможный рост этого влияния со стороны других крупных геополитических субъектов. Но в итоге, оказалось, что такая политика РФ не только впустую, но она обессмыслила создание Россией и всех предыдущих непризнанных республик.

А все потому, что надо было заниматься не выискиванием "врагов" по всему миру и вложением денег в войну, а заниматься развитием собственного государства.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...

Чи можна "заморозити" війну без руху до сталого миру

По суті, Олаф Щольц пропонує (маю на увазі його пропозиції, про які пише La Repubblika) варіант замороження війни. Мабуть, виходячи із того, що за умов крайніх позицій сторін можливо говорити про варіанти зменшення активності – і бажано не за рахунок країни, на яку здійснено напад, а за рахунок країни, яка цей напад здійснила...