6 жовтня 2017, 10:36

Украинские депутаты должны решить, хотят они возвращать Донбасс и Крым или нет

Ряд политических сил, блокировавших парламентскую трибуну и мотивировавших это якобы благами намерениями, де-факто, продемонстрировали, что не готовы бороться за восстановление территориальной целостности Украины.

Когда возможное предоставление Украине летального оборонного оружия приобрело реальность, когда США поддержали украинский подход к миротворческой миссии ООН на Донбассе, когда внешняя коньюнктура складывается в пользу Украины (более жесткая позиция администрации Трампа по отношению к РФ, чем администрации Обамы, проигрыш "друзей Путина" на выборах в странах ЕС) – отдельные украинские оппозиционные политики, вместо того, чтобы принять закон о России как агрессоре, пытаются сломать совместный "фронт" Украины и Запада в давлении на Кремль.

Сложность президентского законопроекта 7163 в том, что надо одновременно назвать агрессора, позволить ВСУ применять силу в случае самообороны и при этом не выпасть из мирного способа разрешения конфликта, что важно с точки зрения международной поддержки. То есть, этот законопроект не только определяет правовой статус ОРДЛО как временно оккупированных территорий и Россию как оккупанта, что влечет за собой все последствия, согласно международного права об оккупированных территориях, но и гармонизирует правовое поле Украины с реальной ситуацией на Донбассе, в частности, в части применения ВСУ. И при этом позволяет сохранить санкции против РФ, а также задействовать другие инструменты давления.

Те же политические силы, которые категорически не согласны с президентским законопроектом, в таком случае должны озвучить внятную альтернативу. Я так понимаю, что это или уход в военную логику, либо замораживание/отрезание оккупированных территорий.

В законопроекте "Самопомочи" 7163-1 есть даже статьи о Национальной комиссии по люстрации (глава IX.Люстрація), которая должа заработать после того, как территории будут деоккупированы. Но как они будут деоккупированы – об этом нет ничего в тексте.

Скажем, в главе III "Заходи для забезпеченння національної безпеки", статья 14. "Порядок перетинання межі тимчасово окупованої території", пункт 1 гласит: "На строк тимчасової окупації до межі тимчасово окупованої території застосовується режим державного і митного кордону України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом". То есть, "Самопомич" предлагает поставить госграницу с оккупирванными территориями.

В главе ІV. "Деокупація", статья 23 "Етапи де окупації" в пункте 1 "звільнення тимчасово окупованої території чи її частини від окупації" все, что написано, это следующее: "1. Тимчасово окупована територія чи її частина вважається звільненою від окупації з моменту її виключення з переліку територій та адміністративно-територіальних одиниць, що є тимчасово окупованими. 2. Кабінет Міністрів України виключає території та/або адміністративно-територіальні одиниці з переліку територій та адміністративно-територіальних одиниць, що є тимчасово окупованими, на підставі подання Генерального штабу Збройних Сил України про відновлення над ними контролю Збройними Силами України та/або Національною гвардією України".

Несмотря на то, что в тексте законопроекта так много написано о том, что надо делать после освобождения территорий, по факту, статьи законопроекта направлены на фиксацию оккупации и отрезание территорий. Военное положение, к слову, предлагается ввести уже после деоккупации. Если еще снять санкции, которые привязаны к Минским соглашениям (санкции по Донбассу), то никаких механизмов деоккупации – ни внутренних, ни внешних – вообще не остается.

Так как же "Самопомич" или другие политические силы, настроенные категорически против президентского законопроекта, даже после обсуждаемых поправок, намерены деоккупировать украинские территории? Расчет на то, что оккупированные регионы когда-нибудь сами вернутся в Украину, когда увидят, как тут прекрасно, – это то же самое, что и предложение забыть о Крыме на 10-15 лет. То есть, потерять навсегда. Наверное, такая инициатива имеет право быть высказанной и у нее, думаю, есть поддержка у какой-то части украинских граждан. Но тогда нужно не хитрить, а взять и озвучить свою инициативу как она есть на самом деле.

Другая крайность – это выйти из мирного процесса и полностью уйти в военную логику. Сторонники такого варианта тогда должны выйти и мужественно заявить, что Украина один на один готова противостоять российской агрессии.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Про стратегічну не/визначеність та рух до неї

Все ж, є відчуття та певні передумови вважати, що адміністрація Дональда Трампа енергійно почне діяти у напрямку зупинки війни. Це також помітно і по рішеннях діючої адміністрації Джозефа Байдена, яка зараз задіює усі можливі ресурси, що важливо...

Хто кому "дасть в морду" (про передпереговорчий етап)

Скажем так. Не прийняти рішення щодо зняття заборони на використання Україною далекобійних ракет по рос цілях на цьому етапі Захід уже не міг...

Про європейське лідерство

Тема європейського лідерства назріла давно, безвідносно до ризику президентства Дональда Трампа, одним із напрямків політики якого може бути скорочення трансатлантичної єдності та співпраці...

А завтра після виборів

В МЗС Росіі, реагуючи на результат Дональда Трампа на виборах, заявили, що працюватимуть з новою американською адміністрацією, "жорстко відстоюючи російські національні інтереси і досягаючи всіх поставлених цілей у війні"...

Між угодою та нерішучістю (в контексті виборів у США)

У ході передвиборчої кампанії Дональд Трамп в одному з інтерв'ю пожурив навіть Лінкольна, за те, що той допустив Громадянську війну. Замість досягнення угоди з південними штатами, які виступали проти скасування рабства...

Про заяву Сікорського щодо Криму

Маю на увазі слова міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського щодо такого варіанту по Криму: мандат ООН на 20 років і тоді референдум...